< Запитання щодо Біблії з книги Хабакука

Питання: У Хаб 1:1-17, коли була написана книга Хабакука?

Відповідь: Вавилоняни захопили Єрусалим у 597 р. до н. е., отже, це було до того часу. У книзі Авакума 2:20 сказано: «Господь у Своєму святому храмі», отже, храм тоді ще стояв. Пророцтво про вавилонян мало здійснитися «за ваших днів», як зазначено в книзі Авакума 1:5, тож це не могло статися за кілька десятиліть до того. Спочатку наведемо варіант, який не є правильною відповіддю, а потім — два варіанти правильної відповіді.

Неправильна відповідь: правління Манасії (697–642 рр. до н. е.). Вавилон був другорядною державою, що перебувала під контролем Ассирії, яка, найімовірніше, становила б загрозу. Отже, це зробило б піднесення Вавилону несподіванкою. Беззаконня, над яким нарікав Хабакук, відповідало б першій половині правління Манасії, але не другій. Однак важко уявити, як така рання дата могла б відповідати вислову «за ваших днів».

Близько 621 р. до н. е., за десятиліття до того, як Вавилон та інші народи зруйнували Ніневію в 612 р. до н. е., Вавилон уже був державою, але потрясіння, про яке говорив Хабакук, полягало не в тому, що Вавилон стане сильним, а в тому, що Бог використає злий Вавилон для захоплення Єрусалима. У книзі Хабакука 1:6–11 уже сказано, що вони будуть сильними. Однак 621 рік до н. е. припадав на час правління доброго царя Йосії (640–609 рр. до н. е.), і «беззаконня» не відповідало б другій половині його правління, хіба що це стосувалося багатьох ізраїльтян, а не уряду.

Найімовірніше, це сталося за часів злого царя Йоякима (609–597 рр. до н. е.). На той час вавилоняни, як зазначено в Хабакука 1:6–11, були відомі своєю силою; часи були беззаконними, як сказано в Хабакука 1:3–4; але багато хто в Юдеї все ще сподівався, що Храм знову буде врятований, як показано в Єремії 7.

Однією з ймовірних дат є 606–604 рр. до н. е., приблизно в той час, коли Вавилон розгромив єгипетську армію в битві при Кархеміші в 605 р. до н. е. Будь-який з цих двох останніх періодів робить Хабакука сучасником Єремії.

Підсумовуючи, ми не маємо певності щодо часу написання книги Хабакука. Послання Хабакука актуальне для багатьох історичних періодів, у тому числі й для сьогодення. У Діяннях 13:41 Павло цитує Хабакука 1:5 як застереження для євреїв свого часу.

Питання: Що означає ім’я «Аввакум» у 1:1 книги Аввакума?

Відповідь: Воно походить від єврейського слова «хабак» — «обіймати», яке також може означати «боротися», тож «Аввакум» може означати «борець». Обидва значення тут доречні. Існувала також кімнатна рослина, яка в ассирійській мові називалася «Хамбакуку», але жодного зв’язку між ними немає.

Питання: У книзі Хаб 1:1, оскільки ми не знаємо напевно, ким був Хабакук і коли була написана ця книга, чому вона має бути в нашій Біблії?

Відповідь: Серед інших причин вона має бути там тому, що Ісус підтвердив автентичність усього Старого Завіту. Він беззаперечно визнавав Старий Завіт євреїв у Палестині, як показано в Матвія 5:17; 7:12; 11:13; 22:40; Луки 16:16, 29, 31; 18:31; 24:27.

Питання: Чому в книзі Хабакука 1:2 та Псалмі 10:1 здається, що Бог не завжди чує молитви праведних людей?

Відповідь: Замість того, щоб радіти в Бозі, Авакум помітив, наскільки похмуро виглядала ситуація, і тому запитав Бога, що Він збирається з цим робити. Бог дійсно дає Авакуму відповідь у книзі Авакума 1:5–11, і зрештою виконав цю відповідь через вавилонян. Загалом, іноді нам доводиться чекати на Божу відповідь, оскільки Він діє у той час, який вважає за потрібне, а не у час, який вибираємо ми. Однак те, що нам доводиться чекати на Господа, не робить Його відповідь менш вражаючою, коли вона нарешті приходить. 2 Петра 3:9 показує, що Бог не зволікає, але може здаватися, що Він зволікає, бо не хоче, щоб хтось загинув.

Питання: У Хаб. 1:4, у чому полягала безсилість Закону, і як він може бути безсилим сьогодні?

Відповідь: Там буквально сказано: «закон був паралізований/знерухомлений». Якщо правителі, судді та влада загалом ігнорували Божий закон, то, хоча закон і не змінився за своїм змістом, він втрачає сенс або навіть стає предметом глузування в безбожному суспільстві.

Сьогодні навіть світські закони можуть бути паралізовані в руках корумпованих чиновників. Одного разу наркоторговець в Ірландії, коли його заарештував поліцейський, впевнено заявив йому, що вийде на свободу вже за тиждень. Через тиждень наркоторговець був на волі, і жодних звинувачень проти нього так і не було висунуто. Це сталося НЕ через корумпованого суддю. Це сталося через корумпованого прокурора. Якщо прокурор навмисно припускається ключової помилки у висуненні звинувачень або просто відмовляється висувати їх, то закон, прийнятий законодавчим органом, втрачає будь-яке значення. Якщо судді навмисно тлумачать закон всупереч тому, що мав на увазі законодавець, то закон втрачає сенс.

Питання: Що в Хаб 1:6 мається на увазі під «безжальним і нестриманим народом» (BSB) або «гірким і поспішним народом» (KJV)?

Відповідь: Вавилоняни мали схильність до насильства, навіть шукаючи способи нажитися на ньому, подібно до членів банди, згаданих у Приповістях 1:11. Вони і безжальні, і готові миттєво нанести удар. Єврейське словосполучення hammar wehannimhar тут утворює непряму риму. У книзі Авакума 1:6–11 детально розкривається, наскільки вони безжальні та нестримані.

Бог викликав потрясіння. Бог збирався використати вавилонян, які були набагато злішими за народ Юдеї, щоб покарати Юдею.

Питання: Чи слід у Хаб. 1:8 розуміти буквально, що ті коні були швидкими, як леопарди?

Відповідь: Це поезія, і Хабакук хотів, щоб її так і розуміли. Коли люди кажуть, що сприймають Біблію «буквально», вони не мають на увазі надто буквальне тлумачення, а скоріше те, що ми сприймаємо Біблію так, як це задумували її автори.

Питання: У Хаб. 1:9; 2:8, 17 та Бут. 16:5, що саме означає єврейське слово, яке позначає насильство (хамас)?

Відповідь: У Бут. 16:5 Сарай вжила це слово, скаржачись Аврааму на Агару. Немає жодних доказів застосування фізичної сили. Однак зазвичай це слово означає насильство, і в «Біблійному коментарі експозитора» (The Expositor’s Bible Commentary), т. 7, с. 383, зазначено, що воно «означає непокору закону з боку того, хто занадто сильний, щоб його притягнути до відповідальності».

Питання: У книзі Хабакука 1:11, оскільки ми всі винні в гріху, що, на вашу думку, мається на увазі під словами «Вони винні»?

Відповідь: Хабакук називає їх винними, бо їхня сила є, по суті, їхнім єдиним богом. Так, кожен винен у злі, незалежно від того, усвідомлює він це чи ні. Однак ці люди усвідомлювали, що вони винні у насильстві проти тих, хто не воював проти них, і їм було байдуже, що вони винні. Сьогодні деякі люди намагаються раціоналізувати своє зло, стверджуючи, що воно насправді не є злом, або виправдовувати свою нечестивість тим, що інші поводилися з ними нечестиво. Але деякі люди навіть не переймаються цим; вони чинять насильство щодо людей, які взагалі нічого проти них не зробили, і їм байдуже.

Питання: Який тон має запитання Авакума в Авакума 1:12–13?

Відповідь: У ньому не один, а два різних тони. По-перше, воно надзвичайно шанобливе й покірне перед Богом. Але, по-друге, це майже настільки ж протест, як і запитання. Звісно, можна задавати Богові запитання, яке вас мучить, але навіть тоді ми повинні бути шанобливими.

Питання: Що саме є моральним злом у Хаб 1:13?

Відповідь: Святе Письмо не дає стислого визначення, але наводить багато описів. Ось кілька аналогій.

Зло подібне до фальшивих гир

У стародавньому світі гирі відігравали важливу роль у вимірюванні зерна, солі та інших товарів. На це натякають Повторення Закону 25:15 та Левит 19:36, згадуючи досконалі й справедливі гирі. У Приповістях 11:1 та 16:11 сказано, що справедливі гирі — це втіха для Господа. У Приповістях 20:10, 23 та Міхея 6:11 засуджуються люди, які використовують різні та оманливі гирі.

Отже, щоб зрозуміти зло, ми маємо усвідомити, що Бог є добрим у тому сенсі, що Він, як Святий Творець, встановив стандарт для вимірювання добра.

Зло — це ніби дірка в полі добра

Люди можуть мати ілюзії щодо зла, але зло не є ілюзією. Люди можуть мати ілюзії щодо будь-чого, але ілюзія не скасовує реальності. Зло — це наче дірка на полі добра, що належить селянину. Дірка — це не «річ», а відсутність речі. Однак це не ілюзія, адже люди можуть наступити на дірку, якої не бачать, і вивихнути собі щиколотку. Якщо все добро походить від Бога, то «дірка зла» — це «річ», яка не походить від Бога.

Отже, щоб зрозуміти зло, ми маємо усвідомити, що Бог є добрим у тому сенсі, що ніщо не є цілком добрим, окрім самого Бога. Бог дарує добро, а зло — це брак добра.

Зло подібне до тіні

Бог створив усе, чи не так? Якщо так, то чи створив Бог і тіні? Якщо тінь виникає там, де світло заблоковане або ослаблене предметом, то що саме створило тінь — світло чи предмет?⎯ Немає предмета — немає тіні. Але й без світла тіні теж не буде. Ви можете сплутати тінь з ілюзією, але ілюзії не впливають на вас, якщо тільки ви в них не вірите. Рослини, які потребують сонця, гинуть у тіні,⎯ незалежно від того, у що вірить людина.

Тіні справді існують, але вони не мають існування, незалежного від джерела світла та об’єкта, що затуляє світло. Зло справді існує, але воно не має існування, незалежного від Бога, який є світлом і джерелом усього добра, та істот, що мають вільну волю, щоб затуляти Боже добро.

Ніхто, включаючи Бога, безпосередньо не створив зло, так само як на землі ніхто безпосередньо не створює тіні. Бог опосередковано створив зло, так само як на землі світло опосередковано створює тіні.

Отже, щоб зрозуміти зло, ми маємо усвідомити, що Бог є добрим у тому сенсі, що Він є джерелом усього добра.

Адамантій, який писав близько 300 року н. е., стверджує, що зло є «випадковим». Подібно до того, як такі речі, як граматика та риторика, не мають власної сутності, а є побічними продуктами мовлення чи письма, так і зло не має власної сутності, а є побічним продуктом відвернення від добра. Людина не є «злою» через те, з чого вона створена, але через свої вчинки її називають злою. Деякі вчинки, такі як продовження роду, самі по собі не є добрими чи злими, але залежать від контексту, в якому вони здійснюються. («Діалог про істинну віру», четверта частина, 9, с. 137)

Питання: Чому в книзі Авакума 1:13 різні сучасні визначення морального зла є недостатніми?

Відповідь: Ось кілька неадекватних визначень.

1. «Все, що мені не подобається». Якщо все, що підпадає під це визначення, було б злом, то що тоді сказати про бормашину стоматолога, скальпель хірурга або дитину, яка кричить, бо їй доводиться приймати ліки з неприємним смаком? А як щодо суперечливої ситуації, що виникає, коли батьки виховують дитину?

Неприємні речі можуть слугувати добрим цілям, щоб:

Удосконалити нашу віру. 1 Петра 1:6-7

Допомогти нам померти для гріха. 1 Петра 4:1

Випробувати нашу віру та розвинути витривалість. Якова 1:2-4

Бути використані не для нас самих, а для інших. Колосян 1:24

Стати знаком, що допоможе невіруючим. Філіп’ян 1:28

Це просто невід’ємна частина християнського життя. 2 Тимофія 3:12; Філіп’ян 1:29

Іноді ми не бачимо жодної причини, окрім того, що наша витривалість прославляє Бога. Див. Йов 1:8-12; 2:2-6.

2. «Все, що не є добрим для мене». Якщо так, то як бути з тими речами, які дитина вважає недобрими для себе, наприклад, овочі? А як щодо злочинця, якого ув’язнено заради блага суспільства, а не заради його власного блага?

Навіть при такому погляді існує проблема перспективи. У 1 Коринтян 15:12-19 Павло каже, що те, за що він страждає і про що проповідує, є марним, і ми були б найжалюгіднішими з людей, якби Христос насправді не воскрес із мертвих. Павло чітко бачив, що те, що було б найкращим як для його слухачів, так і для нього самого, було б зовсім іншим, якби Ісус не воскрес. У Матвія 10:39 та Марка 8:35 Ісус сказав: «Хто знайде своє життя, той його втратить, а хто втратить своє життя заради Мене, той його знайде». Іншими словами, хто готовий втратити своє земне життя, той знайде справжнє життя у вічності, а хто живе лише заради цього життя, той втратить його на віки віків. Отже, що є найкращим для життя людини, залежить від того, чи зосереджуєшся ти виключно на короткостроковому земному житті, чи на довгостроковому вічному житті.

3. «Все, що не приносить найбільшого блага суспільству». У Євангелії від Івана 11:49-52 первосвященик Каяфа, говорячи про змову з метою вбивства Ісуса, сказав: «…краще для вас, щоб один чоловік помер за народ, ніж щоб загинув весь народ». Дивним, ненавмисним чином він мав цілковиту рацію. Однак це не робить розп’яття Ісуса добрим вчинком. Зрада Ісуса Юдою була необхідною частиною смерті Христа, яка принесла нам спасіння. Чи означає це, що Юда має бути нашим героєм за те, що вчинив добро? Звичайно, ні. У Діях 2:23 сказано, що Ісуса видали згідно з Божим задумом і передбаченням. Проте у Марка 14:21 сказано, що для Юди було б краще, якби він не народився. Злочин Юди був жахливим, але Бог використав його злий вибір, щоб принести найбільше добро.

Питання: Чому, згідно з Хаб. 1:13, Бог дозволяє людям грішити?

Відповідь: Бог відповідає на це запитання у двох частинах, використовуючи образ майбутнього.

1. Хабакук 1:5–11 показує, що їхнє щастя є недовготривалим, бо незабаром їх підкорить ще жорстокіший народ. Божа терпимість до гріха на землі є лише тимчасовою. Якби ми тільки могли взяти до серця Псалом 39:4–5 і запитати себе, наскільки довгим здаватиметься земне життя через мільйони років, ця відповідь стала б для нас цілком зрозумілою.

2. Книга Хабакука 2:1–3:16 малює картину словами. У першій частині відповіді, у книзі Хабакука 2:2–20, детально описано гріхи гнобителів та їхню долю в цьому житті. Доречно, що Хабакук пише, що вони розширюють свою жагу, як Шеол (книга Хабакука 2:5). Вони не лише зазнають руйнування, але, марно виснажуючи себе, щоб підживити вогонь (книга Хабакука 2:13), їхні надії та труди обернуться нічим.

Друга частина відповіді, що міститься в книзі Хабакука 3:1–16, переносить увагу на «визначений час», згаданий у Хабакука 2:3, — на кінці часів та останній суд. Багато нечестивих, здається, живуть добре все своє земне життя, і життя не видається нам справедливим, якщо ми зосереджуємося лише на цьому житті.

Асаф молився до Бога про свої гіркі почуття щодо жорстоких і багатих у Псалмі 73. Коли Асаф увійшов до святилища (Псалом 73:17), він чітко побачив ту саму відповідь, яку побачив Авакум. Безсумнівно, що Бог суворо покарає їхні гріхи, але саме Бог вирішує, коли покарати їх за гріхи — у той час, який Він обере. Як натякає 1 Тимофія 5:24-25, деякі наслідки гріха настають раніше, а інші відкладаються до Судного дня.

Коли Коррі тен Бум перебувала в нацистському концентраційному таборі, колишня єврейська скрипалька, пальці якої були покручені внаслідок нацистських тортур, запитала, як Бог Коррі міг допустити таке. Жінка не була налаштована на теологічну дискусію. Коррі відповіла, що не знає. Але вона знала, що її Спаситель прийшов на землю, і Його теж несправедливо катували, і що Він пережив те саме, що й вона, і що Він розуміє її біль. Амінь!

Питання: У Хаб 1:14, у чому люди подібні до риб морських?

Відповідь: Хабакук каже, що, здається, люди подібні до риб і плазунів. Вони не підкоряються нікому і не мають іншої мети, окрім того, щоб бути спійманими й з’їденими іншими. Саме це вавилоняни роблять із народами навколо себе, і напис на стіні свідчить: настане черга Юдеї. У 17-му вірші Хабакук порівнює рибалку, що випорожнює свою сітку, з вавилонянами, які безжально винищують народи.

Питання: Як у Хаб. 1:16 вавилоняни приносили жертви своїй сітці, і як люди роблять це сьогодні?

Відповідь: У вавилонян було багато ідолів, але їхнім національним богом був Мардук, якого пізніше називали просто «Господом» або Белом. Згідно з «Британською енциклопедією», його «зіркою» був Юпітер, і він тримав у руках скіпетр, лук, спис, сітку або блискавку.

Як і інші народи, вавилоняни молилися своєму богу про перемогу. Але важливим було не особисте звернення до Мардука, а сама перемога. Отже, якщо вавилоняни метафорично захоплювали інші народи у свої сіті, то по суті вони приносили жертви тому, що давало їм перемогу. Жертва може означати дарування тому, чому ти відданий, а може також означати відмову від чогось, що коштує тобі певних витрат. Обидва випадки мають місце тут. Вони були дуже патріотичними, відданими своїй імперії, і жертвували своєю мораллю та будь-якою невинністю, щоб досягти своїх цілей.

Сьогодні ніхто не поклоняється Мардуку. Але багато людей практично поклоняються тому, що вони вважають своїм засобом досягнення успіху, будь то кар’єра, гроші, політична влада чи інші речі.

Питання: Як нам поводитися, коли ми мучимося через запитання, які ми поставили Богові, але на які Він ще не відповів (Ав. 2:1)?

Відповідь: Хабакук «спостерігав». Це гебрейське слово може означати як дію спостереження, так і перебування в місці спостереження. Ми також повинні «терпляче очікувати» відповіді. У хаосі бурі Хабакук тримався за рятувальний круг Божого характеру.

Питання: Що в Хаб 2:4, Рим 1:17 та Євр 10:38 означає вислів «праведний житиме вірою»?

Відповідь: «Вірою» відрізняється від довіри до того, на що ти заслуговуєш, до своєї власної праведності, своїх знань або до самого себе. «Вірою» передбачає об’єкт: віру в Бога. Праведні, як у Старому, так і в Новому Завіті, живуть, довіряючи Богові та покладаючись на Нього.

Питання: Який зв’язок між гордістю та алкоголем у книзі Авакума 2:5?

Відповідь: Ця відповідь ґрунтується на масоретському тексті на івриті, де в цьому місці вказано «вино»; у перекладі BSB, що базується на Сувоях Мертвого моря, написано: «багатство справді зраджує його». Цей вірш не говорить про те, що горді люди частіше чи рідше вживають алкоголь. Натомість,

1. Як показує перша частина вірша, коли людина вживає алкоголь, її язик стає менш стриманим, і оточуючі можуть чіткіше почути те, що лежить у серці цієї людини.

2. Як показує остання частина вірша, гордість діє дещо подібно до наркотику, а набуття речей, що підживлюють гордість, п’янить. Подібно до наркотику, гордість може змусити людей робити дуже нерозумні речі.

Люди, які сп’янілі від алкоголю, іноді мають завищені уявлення про свої здібності чи важливість, або про кривди, завдані їм. Їм важко визнати, коли їх образили. Те саме стосується людей, які є рабами амбіцій або жаги до влади.

Питання: Яким є підсумок злих вчинків, скоєних людьми, описаних у книзі Хабакука 2:6–19?

Відповідь: Є чотири основні пункти.

1. Вони накопичували багатство шляхом здирництва, злочинів і кровопролиття (Аввакум 2:6, 9, 12).

2. Вони отримували задоволення від приниження інших (Хабакук 2:15).

3. Насильство (Аввакум 2:17).

4. Покладалися на ідолів та власні творіння (Аввакум 2:18-19).

П: Яка структура цієї поеми в Хаб 2:6-19?

Відповідь: Кожен розділ основної частини складається з трьох частин:

1. Зло, яке чинили люди (Аввакум 2:6, 9, 12, 15)

2. Діагноз (Аввакум 2:7, 10, 13, 16)

3. Суд (Аввакум 2:8, 11, 14, 16-17)

У віршах 18–20 розкривається суть справи:

1. На матеріальному рівні народ покладався на ідолів, які навчають неправди.

2. У більш загальному сенсі вони покладалися на власні творіння та неживі речі.

3. Вони шукали настанови та інших речей, на які можна покластися, замість того, щоб мовчати перед Господом.

Питання: Що саме означали п’ять «горе» у Хаб 2:6-19?

Відповідь: У всіх випадках вони мали ненаситну жагу.

2:6-8 Грабунок від завоювань

2:9-11 Жадібність щодо твого дому

2:12-14 Розширення за рахунок насильства

2:15-17 Приниження сусідів

2:18-19 Жага до інших богів

Питання: У книзі Хабакука 2:6, 9, 12, що спільного між цими першими трьома (з п’яти) прокляттями?

Відповідь: Той, хто грабує, сам буде пограбований. У кожному випадку нечестиві люди чинили зло, щоб накопичити багатство або захистити себе. Але насправді те, що вони накопичили, обернеться проти них і завдасть їм шкоди.

Питання: У Хаб 2:7, хто тут є кредиторами?

Відповідь: Це евфемізм для позначення всіх жертв, у яких вони «позичали» багатства. Зрештою, народи, проти яких воювали вавилоняни, об’єднаються проти них.

Питання: Чому в Хаб 2:8 Бог дозволив такому жорстокому народу досягти успіху?

Відповідь: У книзі Єзекіїля 7:24 сказано, що вавилоняни були серед найгірших язичників. Те, що вавилоняни досягли «успіху», не обов’язково було для них добрим. Насправді можна сказати, що вавилоняни були піднесені для того, щоб зазнати суду. На відміну від них, арамеї, араби, сабеї та інші народи ніколи не досягли такого рівня успіху, як вавилоняни, і ніколи не зазнали такого руйнування, як вавилоняни.

Питання: Чому в книзі Авакума 2:8 Бог карає халдеїв за те, що вони були знаряддями Його волі та [нібито] робили те, що Він їм наказав?

Відповідь: Бог ніколи не наказував халдеям вторгнутися в Юдею, і вони не завоювали її через бажання виконувати Божі заповіді. Натомість Бог, згідно з так званим вченням про співдію, використав їхнє зле бажання завоювати для Свого доброго задуму. У Посланні до Римлян 8:28 сказано, що Бог може все обернути на добро для тих, хто Його любить. У Посланні до Ефесян 1:11 та Приповістях 16:4 сказано, що Бог використовує все як частину Свого плану.

П: Як у книзі Авакума 2:11 волали каміння та дерево?

Відповідь: Книга Авакума 2, хоча й звертається загалом до всіх злочинців, насамперед спрямована проти вавилонян. Хоча каміння та дерево «кричали» як поетична метафора, у книзі Даниїла 5:5-6 вони буквально промовили до вавилонян. У ніч перед тим, як мідяни, перси та їхні союзники розграбували Вавилон, цар Валтасар влаштував великий бенкет, використовуючи золоті та срібні чаші, викрадені з Храму в Єрусалимі. З’явилися пальці людської руки, і вони написали на стіні слова: «Мене, Мене, Текел, Парсин». Даниїл розтлумачив ці слова, про що ви можете прочитати самі в Даниїла 5:25–28.

Питання: Чи відрізняється знання слави Господньої, про яке йдеться в книзі Авакума 2:14, від знання Господа, про яке йдеться в Ісаї 11:9?

Відповідь: Так. Ісая 11:9 стосується майбутнього часу в Тисячолітті, коли вся земля пізнає Господа. Фраза в книзі Авакума, ймовірно, ґрунтується на Ісаї 11:9. Різниця між цими двома уривками полягає в тому, що Ісая зосереджувався на сутності Божого Царства, тоді як Авакум ставив запитання й отримував відповіді щодо встановлення Божого Царства. До речі, Псалом 72:19, Числа 14:21 та Ісая 6:3 згадують про славу Господа, що наповнює землю.

У книзі «1001 відповідь на біблійні запитання» (с. 300) зазначається, що, хоча дедалі більше людей чують про Господа, наше справжнє пізнання слави Господньої чекає на Тисячоліття. Багато місць у Новому Завіті закликають нас молитися й прагнути повернення Христа, і Його майбутнє Царство має бути настільки важливим у наших сьогоднішніх молитвах, що в «Молитві Господній» Ісус навчив усіх Своїх учнів промовляти: «Нехай прийде Царство Твоє…»

Питання: Що саме мається на увазі під ідолопоклонством у книзі Авакума 2:19?

Відповідь: Існують різні види ідолопоклонства, але всі вони мають спільну рису — віру, довіру або відданість чомусь чи комусь замість Бога.

Віра: Коли вам потрібна порада щодо життя, до кого ви, як правило, звертаєтеся? Якщо найновіша модна книга з психології суперечить тому, що говорить Біблія, чому ви, швидше за все, повірите?

Довіра: Коли ви турбуєтеся про своє майбутнє, чи звертаєтеся ви до Біблії й молитеся, чи дивитеся на гороскопи та ворожок?

Любов і відданість: Коли у вас є вільний час, куди звертаються ваші думки? Чи звертаються вони до поклоніння та прославлення Бога?

Хоча гроші, романтичні стосунки та інші речі можуть стати для людей неявними сучасними ідолами, набагато гірше — відкрито поклонятися іншому богу.

Питання: У книзі Хабакука 2:20 сказано, що вся земля має замовкнути перед Богом, то чому ж християни співають Йому?

Відповідь: Це стосується часу в майбутньому. Можливо, це те саме, що й коротка тиша, згадана в Об’явленні 8:1. В івриті існує п’ять різних слів, що означають «тишу». Те, що вжито тут, також означає «замовкнути».

Питання: Чи є в 3-му розділі книги Хабакука якісь докази на користь думки, що його написав автор, який жив пізніше, ніж автори перших двох розділів?

Відповідь: Ні, за винятком того, що в коментарі до книги Авакума, знайденому серед сувоїв Мертвого моря, містяться лише 1-й і 2-й розділи. Однак це сильно пошкоджений примірник, тож цілком зрозуміло, що частина тексту відсутня. Усі відомі примірники книги Авакума містять третій розділ. Дехто міг так подумати, оскільки в перших двох розділах Авакум майже тоне духовно, тоді як у третьому розділі він вчиться радіти попри обставини та невизначене майбутнє. Але, здається, цей різкий контраст є навмисним. Перші дві глави майже звучать як похоронний плач. Але, як сказано у книзі Г.А. Айронсайда «Малі пророки» (с. 202): «На жаль, серця багатьох із нас так часто не в ладі! Лише завдяки постійному самоосуду та обережному ходінню в Дусі ми зможемо залишатися в належному стані, щоб додавати солодкості великому оркестру Головного Співака!»

Питання: Що таке «шігіонот» у книзі Авакума 3:1?

Відповідь: Це або музичний інструмент, або, можливо, музичний стиль. Сьогодні ми не маємо жодних додаткових відомостей про цей інструмент. Схоже, це множина слова «шиггайон», про яке згадується у Псалмі 7. Це може означати пісню з бурхливим ритмом або блукаючу мелодію. «Шігіонот» також може означати, що ті самі слова пісні співалися кілька разів, щоразу під іншу мелодію. Це було б схоже на наше життя, адже віруючі однаково славлять Бога в різних життєвих ситуаціях.

Питання: Як у Хаб 3:2 пов’язані гнів і милосердя?

Відповідь: Хоча вони здаються протилежностями, неможливо повністю зрозуміти Боже милосердя, не знаючи про Божий гнів. Потрібно усвідомити, що Бог настільки святий, що гріх знищується в Його присутності. Бог гнівається на гріх, проте Його гнів не затьмарює Його суд. Навіть коли Він бачить розбещене й гріховне людство, Його велика любов до нас все одно залишається всеосяжною. Бог із радістю виявляє милосердя, бо, згідно з Єзекіїля 18:23, 32 та 2 Петра 3:9, Бог бажає, щоб ніхто не загинув.

Питання: Як у книзі Хабакука 3:3 всюдисущий Бог прийшов із Темана?

Відповідь: Хоча Бог є всюди, Він все ж може мати локалізовану присутність. Зрештою, Ісус перебував у одному місці в один час. Бог також з’явився Мойсею у палаючому кущі, який перебував у одному місці. Прихід Бога з Темана, ймовірно, стосується частини Другого приходу Христа.

Питання: У книзі Авакума 3:3, де знаходиться Теман?

Відповідь: У Едомі, прямо на протилежному березі Мертвого моря та трохи на південь від Юдеї. У Єзекіїля 25:13, Амоса 1:12 та Овадії 8–9 Теман згадується як частина Едому. У Єремії 49:7, 20 Теман поетично вживається як синонім Едому. Теман був названий на честь вождя Едома та онука Ісава на ім’я Теман (Буття 36:11, 15, 42 та 1 Хроніки 1:36, 53). Еліфаз у книзі Йова був теманцем, а в 1 Хроніках 1:45 також згадуються теманці. Див. також наступне запитання.

Питання: Чи може у Хаб 3:3 йти про пророцтво щодо Мухаммеда, як стверджують деякі мусульмани?

Відповідь: Так можуть думати лише мусульмани-гулати, оскільки цей вірш говорить про «Бога», а не про «Мухаммеда». Деякі мусульманські секти-гулати справді вірять, що Мухаммед є Богом, хоча для сунітів це є єрессю. Однак, якби самі суніти справді серйозно поставилися до цього питання, їм довелося б також вірити, що Мухаммед є Богом, оскільки «Бог прийшов із Темана».

Інші причини, через які це не може стосуватися Мухаммеда, полягають у тому, що «Його хвала» не стосується Мухаммеда, оскільки хвала належить Богу, а також у тому, що гора Паран — це місце, де таборували ізраїльтяни, далеко від Мекки.

Нарешті, деякі мусульмани, очевидно, прагнуть знайти більше зв’язків між Мухаммедом і Біблією, так само як існує зв’язок між Ісусом і обіцяним Месією Старого Завіту. Однак деякі мусульмани шукають це в найнесподіванішому місці — у книзі Авакума 3:3, оскільки ніде більше не можуть знайти жодного справжнього зв’язку.

Питання: Чи справді гора Паран у Хаб. 3:3 та Втор. 1:1 є Меккою, як стверджують деякі мусульмани?

Відповідь: Ні, адже Паран розташовувався безпосередньо на схід від Синайського півострова. Ізмаїл спочатку мешкав у пустелі Паран (Буття 21:21), але, судячи з усього, його нащадків там уже не було, коли прибули ізраїльтяни. У Повторенні Закону 1:1-2 сказано, що ізраїльтяни розбили табір на рівнині поблизу Парану. Це було за одинадцять днів ходу від гори Хорив. Вони провели багато часу в Парані, як свідчать Числа 10:12; 12:16; 13:3 та Повторення Закону 33:2. У Числах 13:26 зазначено, що Кадеш, який розташований на крайньому півдні Ізраїлю, знаходиться в пустелі Паран. Давид вирушив до Парану, як зазначено в 1 Самуїла 25:1. Едомітянин Хадад втік з Едому до Єгипту через Паран, як зазначено в 1 Царів 11:18.

Підсумовуючи, Паран знаходився за одинадцять днів ходу від гори Хорив, Кадеш був у Парані, а Паран був тим місцем, де ізраїльтяни розбили табір і відправили розвідників до Ханаану.

Питання: Про який часовий період йдеться в книзі Хабакука 3:3-15?

Відповідь: Більшість тлумачів вважають, що це стосується тріумфального повернення Христа, описаного в Об’явленні 19:11-21 або, можливо, в Об’явленні 20:7-9.

Питання: Що виходить з руки Бога в Хаб 3:4?

Відповідь: Сучасні переклади, такі як BSB, кажуть: «з Його руки виривалися промені». У Вихід 34:29-30, 35 також згадуються промені, що виходили від Мойсея після того, як він розмовляв з Богом. Ці промені нагадують небо безпосередньо перед світанком.

Питання: Як у книзі Хабакука 3:5 «пошесть» може йти перед Богом любові?

Відповідь: Бог має не лише любов, а й гнів. Пошесть тут означає смертельну хворобу або епідемію. Це може бути хвороба, як сказано у Повторенні Закону 32:24, або це можуть бути «пошесті», як у випадку з єгипетськими карами у Вихід 7–11.

Питання: Як у Хаб 3:6 пагорби чи гори можуть бути вічними?

Відповідь: Єврейське слово «’ad» може означати «давній» або «старий», а також «вічний».

Питання: Чому в книзі Хабакука 3:8 Хабакук згадує річки?

Відповідь: Текст на івриті не є чітким, але, ймовірно, йдеться про океанські течії, а не про прісноводні річки. Бог не гнівається на природу, але використовував її, щоб продемонструвати Свою силу. Бог проявив Свою силу над річкою Ніл у Вихід 7:20–21; над Червоним морем у Вихід 14:15–28; 15:8–10; Псалом 78:13; та над річкою Йордан у Йошуа 3:14–17.

Питання: У книзі Хабакука 3:13, хто тут є Помазаником?

Відповідь: Це Месія. Хоча граматично це слово в однині, сама лише граматична форма однини не дає відповіді на питання, оскільки слово в однині може позначати групу. Однак у Старому Завіті термін «Помазаник» ніколи не вживався стосовно народу Ізраїлю.

У «Біблійному коментарі Expositor’s Bible Commentary», т. 7, с. 530–531, це питання розглядається детальніше. «…і до його “помазаника” (masiah, “Месія”). Корінь цього слова (msh) майже завжди стосується окремої особи; лише в одному сумнівному випадку він може позначати народ у цілому (Пс. 28:8–9). Найчастіше він позначає царя (наприклад, 1 Сам. 2:10; 2 Сам. 23:1; Пс. 18:50; 89:38, 51); але може також позначати інших осіб, призначених на керівні посади, таких як первосвященик (наприклад, Вих. 40:13, 15; Лев. 4:3; 6:22) та патріархи (1 Хрон. 16:22; Пс. 105:15). У даному контексті книги Вихід це, здається, стосується Мойсея, який, подібно до царя Давида, поєднував у собі месіанські функції пастиря (наприклад, Чис. 27:17; Пс. 77:20), пророка (наприклад, Втор. 18:15; 34:10), слуги Божого (наприклад, Вих. 14:31; Чис. 12:7-8) та священика (Вих. 6:16-26; Лев. 8)».

Питання: Як у Хаб 3:16-19 Хабакук міг радіти, знаючи, що відбудеться це велике руйнування?

Відповідь: Він міг радіти так само, як ті, хто на небі, радіють з приводу руйнування Вавилону в Об’явленні 19:1-8. Авакум не мав радості від самого руйнування, але міг радіти цим останнім знаменням Божого Царства, а також зламленню влади зла на землі.

Питання: Яку впевненість можуть мати тут віруючі, як зазначено в Хаб 3:17-19?

Відповідь: Ми не маємо впевненості в тому, що катастрофи та руйнування не настануть, або що ми особисто не переживемо важких часів, або що нас не зачеплять важкі часи, які спіткають націю. Християни не захищені від війни, насильства, хвороб чи, на перший погляд, безглуздої передчасної смерті. Ми не маємо впевненості в тому, що завжди будемо процвітати, бути здоровими або не зазнаємо нещасних випадків чи втрати рідних чи друзів. Тож, звісно, ми не маємо впевненості, що нам не знадобляться терпіння, наполегливість чи здатність вистояти у випробуваннях, як Іов.

Але попри все це ми все ж маємо два види впевненості. Зрештою, ми впевнені, що в кінці ми назавжди будемо жити в радості на небі. Зараз, незважаючи на те, що нам доводиться витримувати страждання, ми впевнені, що Бог буде поруч із нами, втішаючи нас і розуміючи наш біль, так само як Сам Ісус взяв на себе біль за наші гріхи на хресті. Отже, ми можемо мати впевненість у завтрашньому дні; не тому, що знаємо, що воно принесе, а тому, що знаємо: Бог буде з нами у нашому завтрашньому дні, навіки.

Більше інформації див. у «Новому міжнародному біблійному коментарі» (New International Bible Commentary), с. 949–950. Там згадується гімн «Іноді світло дивує» (Sometimes a Light Surprises) Вільяма Коупера. Коупер боровся з депресією, мав кілька спроб самогубства та деякий час провів у психіатричній лікарні. Ось перші дві строфи того, що він написав, подолавши ці ситуації.

1. Іноді світло здивує
християнина, коли той співає;
Це Господь, що сходить
Зцілення у Своїх крилах:
Коли втіха згасає,
Він знову дарує душі
Період ясного сяйва,
Щоб підбадьорити її після дощу.

2. У святому спогляданні
Ми тоді з радістю роздумуємо
Тему Божого спасіння,
І відкриваємо її по-новому;
Звільнені від теперішнього смутку,
Ми радісно можемо сказати:
Нехай невідоме завтра
Принесе з собою що завгодно.

http://hymnbook.igracemusic.com/hymns/sometimes-a-light-surprises

Питання: У книзі Авакума 3:19 я хотів би дізнатися з наукової точки зору, про яку саме тварину йдеться. Я знаю, що це може бути лань, косуля або благородний олень, але здається більш імовірним, що автор мав на увазі альпійського козла або палестинську гірську козу. Чи є якісь підказки щодо того, що це насправді може бути?

Відповідь: Ми не можемо точно визначити конкретний вид. У Британсько-стандартному перекладі (BSB) вказано «олень». У грецькій Септуагінті сказано «мої ноги» і не згадується жодна тварина. Це міг бути олень, газель або будь-яка інша тварина, що швидко бігає.

Оскільки це слово більше ніде не вживається в контексті, де ми могли б розрізнити, що це саме один вид, а не інший, існує невизначеність щодо того, що саме мається на увазі. Горний козел, який мешкає в дикій природі на Аравійському півострові, безумовно, є одним із можливих варіантів. Інша можливість полягає в тому, що йдеться не про конкретний вид, а про тварину, схожу на оленя, загалом.

Звісно, ця аналогія не має на меті навчити нас чомусь конкретному щодо оленячих ніг у порівнянні з ногами газелі чи козерога, а скоріше показати, що ці тварини можуть безстрашно й впевнено бігати по високих, величних місцях, куди інші не можуть дістатися.

Питання: Де в Новому Завіті цитується Хабакук?

Відповідь: Хабакук 1:5 цитується в Діяннях 13:40–41. Хабакук 2:4 цитується в Посланні до Римлян 1:17; Посланні до Галатів 3:11; Посланні до Євреїв 10:37–38. У Посланні до Філіп’ян 4 є подібності до Хабакука 3:17–18, хоча це не є цитатою.

Питання: Які найдавніші рукописи книги Хабакука збереглися до наших днів?

Відповідь: Сувої Мертвого моря (бл. 1 р. н. е.) 4Q238 і, можливо, 4Q82 (=4QXIIg)

4Q82 (=4QXIIg) Ав 2:4?; Ав 3:3-5

4Q238 містить 3-й розділ книги Хабакука.

Коментар до книги Хабакука з Сувоїв Мертвого моря, що датується I століттям до н. е., називається 1QpHab. Його було знайдено в печері ‘Айн-Фашка. Це досить сильно пошкоджений коментар, що містить весь текст від Хабакука 1:2 до кінця 2-го розділу. Розділ 3, очевидно, втрачено. Автор намагався пов’язати всі пророцтва Авакума зі своїм часом. У ньому налічується 160 варіантів порівняно з Масоретським текстом, більшість із яких — незначні граматичні, орфографічні або арамейські вирази.

Грецький сувій Малих пророків з Нахаль-Хевер (8 Hev XIIgr) містить уривки з книги Хабакука 1:5–11; 1:14–2:8; 2:13–20; 3:9–15. Його було заховано під час повстання Бар-Кохби проти Риму. Він був написаний між 50 р. до н. е. та 50 р. н. е. Це перероблена версія Септуагінти, створена в Юдеї, яка майже повністю збігається з Масоретським текстом.

Сувій Малих Пророків з Ваді Мураббат (Mur 88) датується приблизно 132 роком н. е. Він містить Хабакука 1:3–13, 15; 2:2–3, 5–11, 18–3:19. У Ваді Мураббат також містяться деякі твори самого Бар-Кохби, написані у 132 році н. е.

Загалом у сувоях Мертвого моря, Нахаль-Хевер та Ваді Мураббат збереглися такі вірші книги Хабакука: 1:3–17; 2:1–11, 13–20; 3:1–19. Іншими словами, принаймні частина кожного вірша, за винятком 1:1–2 та 2:12.

Християнські рукописи Біблії, що датуються приблизно 350 роком н. е., містять Старий Завіт, включаючи книгу Хабакука. Два з них — це Ватиканус (325–350 рр. н. е.) та Александринус (бл. 450 р. н. е.), де книги дванадцяти малих пророків розміщені перед книгою Ісаї. Книга Хабакука є повною як у Ватиканусі, так і в Александринусі.

У «Синайському» (340–350 рр. н. е.) також міститься повна книга Хабакука. Вона починається на тій самій сторінці, де закінчується книга Нахума, і закінчується на тій самій сторінці, де починається книга Софонії.

Грецька версія книги Хабакука 3 з колекції Барберіні збереглася у шести рукописах, що датуються VIII–XIII століттями. Це парафраз, який найбільше нагадує коптські версії.

Питання: Які ранні автори посилалися на книгу Хабакука?

Відповідь: Донікейські автори, які згадували або натякали на вірші з книги Хабакука, — це:

Климент Римський (96–98 рр. н. е.)

Меліто/Мелето з Сардів (170–177/180 р. н. е.)

Меліто з Сардів (170–177/180 р. н. е.) (непрямо) згадує «Старий Завіт» і перелічує книги. Він не перелічує дванадцять малих пророків окремо, а називає їх «Дванадцятьма». Фрагмент 4 з «Книги витягів», т. 8, с. 759

Теофіл Антіохійський (168–181/188 р. н. е.)

Іриней Ліонський (182–188 рр. н. е.) у праці «Проти єресей», с. 442, цитує Хабакука 3:2 як твір Хабакука.

Климент Олександрійський (193–205 рр. н. е.) «Єремія та Амбакум [Аввакум] ще пророкували за часів Седекії. У п’ятому році його правління в Вавилоні пророкував Єзекіїль; після нього — Наум, а потім Даниїл. А після нього, у часи Дарія Першого, протягом двох років пророкували Аггей та Захарія; а потім — ангел серед дванадцяти». «Стромати», книга 1, розд. 21, с. 328

Тертуліан (198–220 рр. н. е.)

Оріген (225–254 рр. н. е.)

Новатіан (250/254–256/7 рр. н. е.)

Кіпріан Карфагенський (бл. 246–258 рр. н. е.) цитує Хабакука 2:4 як уривок із «Хабакука» у «Трактаті 12», третя книга, 42.

Після Нікейського собору (325 р. н. е.):

Атанасій Олександрійський (367 р. н. е.) (Можна припустити, оскільки він згадує дванадцять пророків): «Отже, у Старому Завіті налічується двадцять дві книги; … потім Пророки, причому дванадцять вважаються однією книгою…». Атанасій, Великодній лист 39, розд. 4, с. 552.

Ефрем Сирійський (350–378 рр. н. е.)

Василій Каппадокійський (357–378 рр. н. е.) згадував про Хабакука.

Кирило Єрусалимський (бл. 349–385 рр. н. е.)

Григорій Ніський (бл. 356–397 рр. н. е.)

Іоанн Златоуст (помер у 407 р. н. е.)

Єронім (373–420 рр. н. е.) розглядає книги Старого Завіту. Зокрема, він аналізує «Буття», «Вихід», «Левіт», «Числа», «Повторення Закону», П’ятикнижжя, «Йова», «Ісуса, сина Наве [Йошуа]», «Суддів», «Рут», «Самуїла», «Царів» (2 книги), дванадцять пророків: Осію, Йоіла, Амоса, Овадію, Йону, Міхея, Нахума, Авакума, Софонії, Аггея, Захарії, Малахії, Ісаї, Єремії, Єзекіїля, Даниїла, Естер, Ездри, Неємії. Лист 53, розд. 7–8, с. 99–101.

Августин Гіппонський (388–430 рр. н. е.) згадує Овадію, Нахума та Авакума у праці «Про місто Боже», книга 17, розділ 31, с. 377

Пелагіанський єретик Теодор Мопсуестійський (392–423/429 рр. н. е.)

Напівпелагіанець Іоанн Кассіан (419–430 рр. н. е.)

Теодорет Кірійський (423–458 рр. н. е.)

Питання: Які існують розбіжності у перекладі книги Хабакука з івриту на грецьку мову (Септуагінта)?

Відповідь: Книга Авакума містить 56 віршів і близько 638 слів на івриті. Грецький переклад книги Авакума в Септуагінті налічує близько 1 082 слів. Переклад книги Авакума в Септуагінті не є таким якісним, як переклад Тори в Септуагінті. Ось кілька прикладів відмінностей у перекладі. Перше речення подано на івриті, а друге — грецькою мовою.

Ав 1:3 «покажи мені зло, і ти побачиш тяжку працю» проти «покажи мені лиха та скорботи, щоб я їх побачив»

Ав 1:4 «справедливість не простягається постійно» проти «суд не діє ефективно»

Ав 1:5 «Погляньте/Дивіться серед народів і побачте/подивіться» (Масоретський текст) проти «Погляньте/Дивіться, ви, зрадники/зневажники, і побачте/подивіться» (1QpHab, Септуагінта, сирійський текст, Дії 13:41) (різниця в одній літері: «o» замість «d»)

Ав 1:8 «вечір» (Масоретський текст) проти «Аравія» (Септуагінта, коментар Теодора Мопсуестійського до книги Авакума, розд. 1, с. 270)

Ав 1:8 «всі вони йдуть, налаштовані на насильство» (Масоретський текст) проти «всі вони налаштовані на насильство» (Септуагінта, 1QpHab)

Ав 1:17 «сітка» (Масоретський текст) проти «меч» (1QpHab, палестинська редакція Септуагінти). Різниця в одній літері. У книзі «Сувої Мертвого моря та сучасні переклади Старого Завіту» (с. 136) зазначено, що «витягнувши свій меч» підходить краще, ніж «випорожнивши свою сітку», і багато вчених погоджуються, що «меч» було оригінальним словом.

Ав 1:17 «?» (Масоретський текст, Талмуд, палестинська редакція Септуагінти) проти [без знака запитання] (1QpHab, Септуагінта, сирійська версія)

Ав 1:17 «і сприяти» (Масоретський текст, Септуагінта, Вульгата) проти «сприяти» (1QpHab, Талмуд, сирійська версія) (слово «і» робить речення плавнішим у цьому місці)

Ав 2:1 «на посту» (Масоретський текст) проти «на моєму посту» (1QpHab) — різниця в одній літері.

Ав 2:1 «Він [Господь] скаже» (Масоретський текст) проти «він відповість» (сирійський переклад)

Ав 2:5 «вино є підступним» (hayyayin у Масоретському тексті, Таргумі, Вульгаті) проти «багатство (hwn) або зухвалий/зарозумілий (hawwan)» (1QpHab)

Ав 2:11 «гіпс» (Масоретський текст) проти «жук» (Септуагінта, коментар Теодора Мопсуестійського до книги Авакума, розд. 2, с. 277–278) проти «кілочок» (сирійський текст)

Ав 2:15 «їхня нагота» (Масоретський текст) проти «їхні встановлені свята» (1QpHab)

Ав 2:15–17 другий суфікс чоловічого роду однини (Масоретський текст) проти третьої форми займенника чоловічого роду однини (1QpHab, Симмах, Вульгата, підтверджено Акілою, Теодотіоном та Квінтою) проти відсутності суфікса (Септуагінта, сирійська версія, Таргум). Див. «Біблійний коментар експозитора», т. 3, с. 519 для додаткової інформації.

Ав 2:16 «бути оголеним/обрізаним» (Масоретський текст) проти «хитатися/похитуватися» (Сувої Мертвого моря, Септуагінта, Пешер, Акіла (126 р. н. е.)) проти «засинати міцним сном» (сирійська, Вульгата). В івриті різниця полягає в [he’arel] проти [hera’el] — це перестановка двох приголосних. Однак коментар «Пешер» зі Свитків Мертвого моря згадує про п’яність.

Ав 3:1 «щодо тих, хто збився зі шляху», у Шігіоноті [ймовірно, музичний термін] проти «і пісня» у Септуагінті.

«Його ноги крокуватимуть по рівнинах» (старолатинська/італійська версія, Іриней, «Проти єресей», книга 3, розд. 20, с. 450) проти відсутнього тексту (Масоретський текст та Септуагінта)

Бібліографія до цього питання: переклад з івриту взято з «Буквального перекладу» Джея П. Гріна, а переклад Септуагінти — з перекладу сера Ланселота К. Л. Брентона «Септуагінта: грецька та англійська». Також використовувалися «Біблійний коментар експозитора» та примітки в Бібліях NASB, NIV, NKJV і NRSV, а також «Донікейські отці», т. 1.

Якщо не вказано інше, цитати з Писання взято з «Святої Біблії», Berean Standard Bible (BSB), яка є надбанням громадськості: https://berean.bible