< Питання щодо Біблії з книги Йони

Питання: Що ми знаємо про Йона з 1-ї книги Йони?

Відповідь: Про Йону також згадується у 2 Царів 14:25. Йона походив із Гаф-Гефера, що фактично знаходилося дуже близько до Назарету в Галілеї. Було два роки, коли ассирійці не вели воєн (приблизно 758–757 рр. до н. е.), і, ймовірно, саме тоді з’явився Йона. 2 Царів 14:25 датує життя Йони приблизно цим часом, тобто періодом правління ассирійських царів Ашур-дана III (приблизно 772–754 рр. до н. е.) та Ашур-нірарі V (приблизно 754–746 рр. до н. е.).

Питання: Які уроки ми можемо винести з книги Йони?

Відповідь: Іона одночасно вчить нас принаймні трьом урокам. Якщо сказати дуже просто, то це:

1. Бог хоче повного послуху, а не часткового. Ніхто, навіть справжній пророк, не звільняється від обов’язку наполегливо продовжувати слухняність.

2. Можна втекти від Бога, але не можна сховатися. Божа воля ніколи не зазнає поразки.

3. Бог любить загублених, навіть нечестивих людей. Ми теж повинні їх любити.

Питання: Якими різними способами можна читати книгу про Йона?

В: Книга Йони — це захоплююча книга, яку можна читати на семи різних рівнях. Йона показує, що ніколи не буває занадто зрілим, щоб перестати оберігати свою віру. Ось різні рівні прочитання книги Йони.

1) Історія про Божу силу, яку може зрозуміти навіть дитина

2) Ліберальні так звані «вчені» вважали це просто неймовірною байкою, історією, яка вже давно втратила актуальність.

3) Але існують історичні свідчення того, що жорстокі й войовничі ассирійці дійсно таємничим чином відмовилися від війни, принаймні на кілька років — з 758 до 757 р. до н. е.

4) У книзі Йони містяться натяки на спокуту Христа, а також на смерть і воскресіння Ісуса.

5) Це можна розглядати як послання про те, що від Бога можна втекти, але сховатися неможливо.

6) Але ми можемо читати Книгу Йони як нашу власну історію — про те, якими ми були в більшій чи меншій мірі, і якими ми могли б стати, якщо не будемо обережними.

7) Нарешті, я вважаю, що Книга Йони — це книга, з якої ми можемо навчитися «виходу». Якщо ми йдемо шляхом, подібним до шляху Йони — чи то шляхом непокори, чи шляхом часткової покори, — ми можемо побачити на прикладі Йони та навчитися у нього, як вийти з цього поганого шляху й стати на шлях щирої покори.

Джон Ханна сказав: «Життя Йони було низкою непов’язаних між собою несподіванок і розчарувань. Він тікає від Бога і потрапляє в пастку. Він змиряється з неминучістю загибелі — і рятується. Йому дають другий шанс, і він досягає приголомшливого успіху. Наприкінці книги йому залишається лише замислитися над власним браком милосердя та глибиною Божого милосердя».

Питання: Чому історія про Йона є в Біблії?

Відповідь: Книга про Йона — це захоплююча книга, у якій переплітаються щонайменше три основні теми.

Боже милосердя до всіх: Бог любив не лише євреїв. Він любив язичників і навіть нечестивих.

Послух: Йона був непокірним лише в одному питанні, але Бог прагне повного послуху. Якщо ви вважаєте, що неслухняність Богу варта того, переконайтеся, що ви зможете змиритися з наслідками.

Наша любов: Ми повинні прагнути не лише пізнання Бога та Його святості, а й розуміння Божого серця. Наше життя має характеризуватися насамперед любов’ю до Бога, а вже потім — любов’ю до інших, навіть до таких грішників, як ніневійці.

Питання: Які подібності між Книгою Йони та Псалмами?

Відповідь: Очевидно, Йона добре знав Псалми. Ось ці подібності.

Питання: Чи є книга Йони вигадкою через наявність у ній елементів фантастики?

Відповідь: Ні. Критики, які висувають таке твердження, зазвичай не наводять жодних конкретних елементів фантастики, тому важко відповісти на таке розмите заперечення. Ось можливі аргументи, які вони можуть мати на увазі, разом із відповідями.

Поглинутий великою рибою: Хоча це могла бути риба, створена чудесним чином, немає підстав вимагати, щоб це обов’язково було саме так. Існує чимало інших випадків, коли людей поглинала велика риба (так звана «єврейська риба»), вивергала їх, і вони залишалися живими, щоб розповісти про це. Див. обговорення Йони 1:17 для отримання додаткової інформації з цього приводу.

Подорож до Таршішу: Таршіш (Тартесс) в Іспанії був заснований фінікійцями приблизно в IX або X столітті до н. е., тож немає жодних проблем із подорожжю до Таршішу, оскільки це місто існувало вже протягом століття чи двох до часів Йони.

Велика буря: У східній частині Середземного моря часто трапляються сильні й раптові бурі. Про ще одну таку бурю можна прочитати у Діях 27:13–38.

Існування Ніневії: За даними археологів, Ніневія існувала вже у 5000 році до н. е. Ніневія згадується на клинописних табличках царя Гудеї (близько 2200 року до н. е.) та Хаммурапі (близько 1700 року до н. е.). Отже, можна припустити, що Ніневія була достатньо значущим містом у давні часи, щоб про неї згадали в Книзі Буття 10:11.

Розмір Ніневії: Ніневія була великим містом ще до часів Йони, тож тут немає жодних проблем. Калах був містом, розмір якого становив менше половини розміру Ніневії, і в 879 р. до н. е. у ньому проживало 69 574 людей.

Цар у Ніневії: Ніневія не була столицею Ассирії аж до часів царя Сеннахіріма (705–681 рр. до н. е.), що було незабаром після часів Йони. Проте Ашурнасірпал II (884/883–859 рр. до н. е.) та Салманасар III (859–824 рр. до н. е.) були серед царів, які частину часу проживали в Ніневії. З 1100 р. до н. е. Ніневія була однією з царських резиденцій.

Цар Ніневії проти Ассирії: Імперія називалася Ассирією, а не Ніневією, але нерідко царя держави називали царем того місця, де він перебував. Наприклад, Ахав у 1 Царів 21:1 називається царем Самарії (а не Ізраїлю), Ахазія у 2 Царів 1:3 також називається царем Самарії (а не Ізраїлю), а Бен-Хадад у 1 Царів 15:18 та 2 Хронік 16:2 називається царем Дамаска (а не Араму/Сирії).

Швидко зростаюча рослина гарбуза: Дійсно, ймовірно, це була чудотворна рослина. Найшвидше зростаючою рослиною в природі є бамбук, який може виростати до 91 см (36 дюймів) на день.

Східний вітер: У східному вітрі, що спускається з гір, немає нічого фантастичного.

Як підсумовує Вальтер Кайзер у книзі «Складні вислови Біблії» (Hard Sayings of the Bible), с. 332–333: «Отже, заперечення щодо цієї книги зводяться до такого: у ній занадто багато чудес!»

Питання: У книзі Йони 1:1–3 ніде не сказано, що Йона словесно відповів Богові «ні». Як людина може проявляти непокору в діях, не використовуючи слів?

Відповідь: Людині не обов’язково щось говорити; вона може просто вчиняти дії, що суперечать Божій волі, і продовжувати їх робити. Незалежно від того, чи виявляється непокора голосно чи тихо, це все одно непокора.

Питання: У книзі Йони 1:2, чому саме Бог сказав, що хоче, щоб Йона проповідував проти цього? Які, на вашу думку, три причини лежать в основі цієї причини?

Відповідь: Біблія зазначає, що це сталося тому, що їхня нечестивість дійшла до Бога. Є три способи тлумачення цього твердження.

1) Дехто, можливо, почує проповідь Йони, покається і після цього продовжить слідувати за Богом.

2) Інші ніневійці чітко почують, що Бог незадоволений їхньою нечестивістю, і матимуть більше підстав для суду, оскільки їх було попереджено.

3) Інші народи, що не належали до ассирійців, почують і побачать, що знищення практично непереможних ассирійців було Божим ділом.

Загалом, коли Бог попереджає людину чи народ, це добре, якщо вони покаються. Але це лихо для них, якщо вони почують попередження і не послухаються його. Див. Єремія 42, особливо 42:19-22, щоб дізнатися більше про цю концепцію.

Питання: У Йона 1:3 до якого Таршішу втікав Йона?

Відповідь: Існує три міста з назвою Таршіш, що дає три варіанти.

Малоймовірний варіант: Таршіш (Тарс) у Малій Азії: це було середнє за розміром портове місто, розташоване приблизно за десять миль (16 кілометрів) від Середземного моря. Століттями пізніше звідси походив апостол Павло. Не мало б сенсу, щоб Йона подорожував на південь, аби сісти на корабель до цього міста, розташованого вглибині суші, коли він міг просто дійти туди пішки.

Найімовірніше: Таршіш (Тартессус) в Іспанії: Це більш ймовірне місце розташування. Таршіш, згаданий у Геродота 4:152, ймовірно, знаходився на захід від Гібралтару, на території сучасної Іспанії або Португалії. На той час це було найвіддаленіше на захід цивілізоване місто, не враховуючи цивілізацію ольмеків у Мексиці. Таршіш був заснований фінікійцями у IX або X столітті до н. е. Саме до цього Таршіша втікав Йона. Завдяки видобутку там золота, срібла та міді цей регіон сьогодні є одним із найбагатших гірничодобувних районів Середземномор’я. Це було б максимально віддалене від Ніневії місце, куди Йона міг би розумно дістатися.

Малоймовірно: Таршіш на Сардинії: Фінікійське слово «Таршіш» походить від аккадського слова, що означає «плавити» або «бути переплавленим». У IX столітті до н. е. фінікійці захопили місто-плавильню на Сардинії, яке вони також назвали Таршіш. Ми знаємо про це завдяки напису на Нора-камені. Однак, окрім назви, немає жодних інших підстав пов’язувати це місто з Йонахом. Воно не було таким відомим, як Таршіш в Іспанії, хоча саме цей Таршіш, ймовірно, постачав срібло цареві Соломону в давні часи.

Питання: У книзі Йони 1:3 Йона знайшов «відчинені двері» у вигляді корабля, на якому міг відплисти. Але хто дав ці відчинені двері? Коли ми стикаємося з відчиненими дверима, як нам дізнатися, чи це Бог, чи сатана їх надав?

Відповідь: Так само, як сатана дав Ісусу «відкриті двері» — легший шлях до того, щоб стати правителем світу, — так і нам сатана може відкривати двері, щоб ми спробували уникнути послуху Богу. Коли ви бачите відкриті двері, не обов’язково проходьте крізь них. Спочатку зверніться до Святого Письма, а потім запитайте Бога, чи саме цього Він хоче від вас.

Питання: Чому в книзі Йони 1:3 Йона намагався втекти від Бога?

Відповідь: Писання цього не каже, але ми можемо припустити. Йона вірив у Бога, хотів поклонятися Йому та служити Йому і, безсумнівно, загалом прагнув бути Йому слухняним. Однак у цій конкретній ситуації Йона не хотів слухатися Бога; у книзі Йони 4:2 він дає нам натяк на свою причину.

Йона не сумнівався в Божій силі, мудрості чи любові. Натомість Йона не любив жорстоких ассирійців, а Бог їх любив. Йоні не подобалася ця риса Бога — те, що Бог все одно любив жорстоких і нечестивих. Цікаво, що не можна виправдати Йона, сказавши, що він не мав усіх фактів або що він недостатньо знав про Бога.

Натомість Йона вирішив ненавидіти жорстокість ассирійців і свідомо відвернувся від того факту, що Бог їх любив. Сьогодні, якщо є щось у Бозі, що вам не подобається, можна чесно визнати свій недолік. Однак пам’ятайте: саме ви повинні змінитися, і всі, хто живе на Небі, будуть змінені, і немає сенсу тікати від вашого остаточного освячення.

Питання: Чому в книзі Йони 1:3, 10 Йона вирушив до Йоппи (сучасна Яффа, що входить до складу Тель-Авіва)? Чому він не переймався тим, чи збереже він причину своєї подорожі в таємниці?

Відповідь: Хоча в сучасному Лівані та на узбережжі Сирії було багато фінікійських портів, на узбережжі Ізраїлю, крім Йоппи, майже не було місць, придатних для порту, аж доки римляни через століття не побудували штучний порт у Кесарії. Йона не мав потреби їхати до Йоппи, якщо йшов пішки, але це був найближчий порт для морської подорожі.

Питання: У книзі Йони 1:3–10 Йона, ймовірно, розраховував, що якщо він піде достатньо далеко в протилежному напрямку, то Богу буде вигідніше використати когось іншого замість нього. Чи буває так, що ми думаємо подібним чином?

Відповідь: Нам надто легко думати, що Бог має ті самі обмеження та способи дії, що й ми. Але в Ісаї 55:8-11 сказано, що Божі думки та шляхи не подібні до наших. Його слово здійснить те, що Він для нього призначив.

Питання: У книзі Йони 1:3-10 сказано, що в часи Старого Завіту дуже мало людей мали Божий Дух, завдяки якому могли пророкувати, але якщо навіть Йона мав його, як він міг бути неслухняним і відвернутися від Бога?

Відповідь: Просто запитайте Валаама. Якщо Бог дарує вам особливий дар, яким би він не був, ваша обов’язковість слухатися Божих заповідей від цього не зменшується. Ваша потреба в пильності, у самоперевірці, чи ви й досі ходите в Господі, не зникла для вас так само, як не зникла для Павла та його перших читачів у 2 Коринтян 13:5-6.

Питання: У книзі Йони 1:3–10, чи не трапляється так, що сьогодні ми іноді розглядаємо Божу волю щодо нас як шведський стіл із безліччю страв, з яких ми вибираємо лише ті, що нам до вподоби?

Відповідь: «Шведський стіл» — це банкет, на якому вибір страв настільки великий, що одна людина не зможе з’їсти все. Тому людина бере трохи того, що їй до вподоби, і нічого з того, що їй не подобається. Хочете ще десерту, ще м’яса чи ще ваших улюблених фруктів? Вибір повністю за вами. Але ефективне служіння Богу більше схоже на службу в армії, де ви їсте все, що вам дають.

Іноді люди хочуть служити Богу «по-своєму». Чому б замість цього не служити Богові по-Його? Звичайно, спосіб служіння Богові не однаковий для всіх, адже ми маємо різні духовні дари. Але спільним для всіх, хто служить по-Божому, є послух тому, чого бажає Він, а не тому, чого бажаємо ми. Іноді ми прагнемо виконувати благочестиве служіння, але наші життєві пріоритети не збігаються з Божими. Моліться, щоб Бог показав вам Свої пріоритети для вашого життя, і вирішіть слідувати Божим пріоритетам, а не своїм.

Питання: У книзі Йони 1:4–7, оскільки Бог не хоче, щоб ми покладалися на забобони чи удачу, чому ж кидання жеребків спрацювало для моряків? Чи є кидання жеребків загалом доброю справою?

Відповідь: Кидання жеребків не обов’язково є хорошим способом отримання інформації. Загалом, коли невіруючі роблять щось, про що йдеться в Біблії, навіть якщо Бог благословляє їхні [можливо] помилкові зусилля, це не означає, що віруючі повинні робити так само.

У Біблії віруючі теж іноді кидають жереб. Наприклад, апостоли кидали жереб, і це було зафіксовано, без схвалення чи критики, у Діях 1:24-26.

Питання: У книзі Йона 1:5, у чому полягала головна мета подорожі? Чому вони викидали вантаж у море?

Відповідь: Великі кораблі могли перевозити кілька пасажирів, але головною метою жвавого середземноморського судноплавства був вантаж. Кидаючи за борт товари, які мали продати в пункті призначення, вони, по суті, відкидали саму головну мету плавання. З фінансової точки зору це було б катастрофою для власника. Викидання вантажу полегшувало б корабель, завдяки чому він піднімався б вище над водою, що давало б їм більший запас міцності на випадок, якщо судно почне наповнюватися водою. Це також дещо зменшувало б ймовірність зіткнення з підводними скелями.

Питання: Як саме цей пророк спав у книзі Йони 1:6?

Відповідь: Йона, очевидно, не надто переймався тим, що відхилився від Божої волі. Йона міцно спав принаймні у трьох сенсах.

Фізично: або Йона був фізично виснажений настільки, що зміг спати під час цієї сильної бурі, або Бог дав йому глибокий сон, щоб він відпочив, адже це був би найспокійніший сон, який він міг би мати протягом деякого часу.

Духовно: Йона був віруючим, чия воля відкрито бунтувала проти Бога. У Посланні до Ефесян 5:14 також йдеться про те, як важливо, щоб віруючі не спали духовно.

Розумово: Якщо Бог прямо наказує тобі щось зробити, то будь-яка дитина, яка слідує за Богом, знає, що Бог здатний зупинити тебе, якщо ти не підкоришся. Можливо, Йона думав, що Бог просто проігнорує його, якщо він «вийде з зони дії» Ніневії.

Питання: Чи був капітан у Йони 1:6 ворожим до Істинного Бога? Оскільки капітан, очевидно, не вірив в Єдиного Істинного Бога, чому ж він хотів, щоб Йона молився до його Бога? Чи є сьогодні люди з таким ставленням?

Відповідь: Вірування багатьох людей є «еклектичними». Капітан вважав, що це не зашкодить, а, можливо, навіть допоможе. Деякі люди не відкидають Бога категорично, а просто хочуть додати Єдиного Істинного Бога до своїх інших божеств. Багато ранніх християн було вбито не за те, що вони поклонялися Богу, а за те, що відмовлялися поклонятися комусь, крім Бога.

Питання: У чому подібність між уривком з книги Йони 1:7 та історією про мудреців у Матвія 2:1-3?

Відповідь: Бог може використовувати будь-які засоби, щоб невіруючі отримали інформацію. Наприклад, те, що мудреці йшли за зіркою, не означає, що християни повинні дивитися на зірки, щоб знайти Месію.

Бог ніколи не говорив, що Він обмежений у використанні лише добрих засобів для того, щоб привернути людей до Себе. Іноді Бог використовує справді злі засоби, такі як вавилонське військо (Аввакум 1:6, 13). Бог може використовувати хвороби, злих людей і навіть ненавмисний гріх (як у випадку з мудрецями), щоб привернути людей до Себе.

Найдивніше те, що Бог використовував навмисний, свідомий гріх віруючих, щоб врятувати тих самих віруючих. Про це можна прочитати в оповіді про Йосипа та його братів у 37-му та 50-му розділах Книги Буття, а особливо в Буття 50:20. Насправді Бог може все обернути на добро (Римлянам 8:28) і на Свої цілі (Ефесянам 1:11).

На закінчення: так само, як те, що Бог використав викрадення Йосипа для Своїх цілей, не виправдовує викрадення, так і те, що Бог використовує астрологію для Своїх цілей, не виправдовує астрологію.

Питання: Що в Іони 1:8 означає вираз «чим ти займаєшся / яка у тебе професія»?

Відповідь: Це може означати «чим ти займаєшся (як професія)», або ж «що ти робиш (на цьому кораблі)».

Питання: Чому в Іони 1:8-10 вони злякалися, коли Іона сказав, що поклоняється Тому, Хто створив море і землю? Адже вони й так не поклонялися Єдиному Істинному Богу.

Відповідь: Вони не вірили в Єдиного Істинного Бога, але, судячи з усього, і не відкидали Його існування. Язичники, як правило, були відкриті до нових божеств, і якщо стверджувалося, що Він створив море, то з таким Богом у цих обставинах слід було рахуватися. Деякі люди й сьогодні поводяться так само. Вони не приймають Єдиного Істинного Бога, але й не відкидають Його існування. Їм подобається сидіти на паркані.

Питання: Чи правильно вчинили люди з книги Йони 1:11–15, кинувши Йона за борт, що, як здавалося, означало неминучу смерть?

Відповідь: Зазвичай — ні. Але вони були у відчаї, і коли Йона сказав їм це зробити, вони зробили те, що вважали за необхідне. Може здатися жорстоким, що Бог змусив їх викинути Йона за борт, на те, що здавалося неминучою смертю, але Бог використав це, щоб принести життя багатьом язичникам.

Питання: Чи стали моряки у Йона 1:16 віруючими в істинного Бога?

Відповідь: Святе Письмо прямо про це не говорить. Можливо:

а) вони справді навернулися і поклонялися лише істинному Богу,

б) вони просто стали дуже поважати істинного Бога і приносили Йому жертви, продовжуючи приносити жертви своїм ідолам.

Питання: Як у Йона 1:16 моряки могли бути приведені до поваги до істинного Бога через непокору Йони?

Відповідь: Бог іноді творить чудеса дивними шляхами, чи не так? Бог не тільки може використовувати добрі речі для досягнення добрих цілей, але й у Посланні до Римлян 8:28 сказано, що Бог все співдіє на благо тих, хто Його любить. У Посланні до Ефесян 1:11 навіть сказано, що Бог все спрямовує згідно з радою Своєї волі. Навіть те, чого Бог не бажав, Він все одно має достатню силу, щоб використати як частину Свого плану.

Питання: Що відбувається, як зазначено в книзі Йони 1:16-17, коли благочестива людина чи благочестивий народ більше не бажає робити те, чого хоче Бог?

Відповідь: Це може бути по-різному. Бог може вирішити втрутитися, щоб показати людині, наскільки важливою є її праця в Господі. Або Бог може вжити неприємних заходів і покарати людину, щоб вона повернулася до Нього. Або Бог може відмовитися від неї і більше не використовувати її, як непотрібний інструмент. Або Бог може зробити все перераховане вище, послідовно, залежно від нашої реакції.

Питання: Чому, на вашу думку, у книзі Йони 1:17–2:1 Бог не завжди робить те, що є найефективнішим?

Відповідь: Богу не потрібно поспішати; у Нього є весь час у світі. Богу не потрібно накопичувати силу; Він уже всемогутній. Богу не потрібно дізнаватися більше інформації; Він уже знає все. Бога цікавить сам процес, а не лише кінцевий результат.

Питання: Чи була велика риба у книзі Йони 1:17–2:1 відповіддю на молитву Йони?

Відповідь: Ні, оскільки, згідно з Іони 2:1, Йона вже перебував усередині риби, коли почав молитися.

Питання: Як у Іона 1:17 та Мт 12:40 ця риба могла бути китом, адже лише кашалоти мають горло, достатньо велике, щоб проковтнути людину цілою, а кашалоти не мешкають у Середземному морі?

Відповідь: Є чотири можливості.

1. «Юфіш» — це різні види великих морських окунів. Згідно з «Енциклопедією Британіки», т. 12, 1972 р., с. 1040, багато з них досягають ваги від 500 до 700 фунтів і довжини від 7 до 12 футів.

2. Китові акули (Rhincodon typus) ковтали людей, яких згодом знаходили живими в їхніх шлунках.

3. Кашалоти можуть проковтувати великі предмети цілими. Один із них навіть проковтнув 15-футову акулу. Це задокументував Френк Т. Буллен у книзі «Кругосвітня подорож на кораблі „Кашалот“ у пошуках кашалотів» (1898).

У 1771 році Маршалла Дженкінса проковтнув кашалот. Джеймса Бартлі також проковтнув кашалот у 1891 році. У жовтневому випуску журналу «Princeton Theological Review» за 1928 рік зазначено, що деякі деталі історії Бартлі є неточними, але наявність таких неточностей не спростовує саму історію. Див. книгу «Bible Difficulties and Seeming Contradictions», с. 95, щоб дізнатися більше про ці два випадки.

Хоча кашалоти зазвичай не зустрічаються у Середземному морі, вони можуть долати великі відстані, і Бог міг би змусити одного з них доплисти до Середземного моря. Відкидання Азімовим можливості наявності кашалота у Середземному морі передбачає, що не існує Бога, який спричиняє події.

4. Це була унікальна риба, спеціально підготовлена Богом для цієї мети. Однак, можливо, це було зайвим, оскільки існують ще три види риб, які не тільки теоретично здатні проковтнути людину живцем, але й насправді це робили.

Існують й інші розповіді про людей, яких проковтнули живцем великі риби, і які вижили, щоб розповісти про це. Одним із них був моряк біля узбережжя Нової Англії у 1800-х роках. Більш пізній випадок описано в газеті «The Dallas Morning News» у 1970-х роках у Мексиканській затоці.

Питання: У 2-му розділі Книги Йони, чим досвід Йони може бути схожим на те, як Павло віддав нечестивого брата сатані в 1 Кор. 5:4-5?

Відповідь: Павло передав нечестивого брата сатані як засіб дисциплінарного покарання. У цьому контексті сатану можна розглядати як мимовільного слугу Всевишнього Бога. Це було б неприємно для нечестивого брата, але могло б його пробудити так, що він захотів би покаятися.

Перебування під Божим покаранням може бути схожим на риболовлю, за винятком того, що ви самі є приманкою. Писання не згадує, чи хотів Йона після цього знову йти на риболовлю.

Питання: Як би ви, спираючись на 2 Йони, пояснили нечестивому чи аморальному невіруючому (або віруючому) важливість послуху Богу?

Відповідь: Видатний біблійний вчитель Чак Свіндолл зауважив, що серед людей, які вели аморальний спосіб життя і яким він надавав душпастирську допомогу, багато хто зосереджувався виключно на насолодах сьогодення. Можливо, вам варто допомогти їм побачити теперішні наслідки для тих, хто їх оточує — як для тих, хто вже знає про це, так і для тих, хто, ймовірно, дізнається пізніше. Попросіть їх подумати про майбутнє і про те, як вони відповідатимуть за це перед Богом. Попросіть їх подумати про свою нагороду на небі або про втрату цієї нагороди. Чи вічна нагорода на небі варта менше, ніж короткочасні задоволення від гріха, за якими слідує почуття провини? Але якщо їм ці речі взагалі байдужі, то, можливо, їм і не варто турбуватися про нагороди на небі. Натомість їм слід турбуватися про те, як уникнути вічного полум’я Озера Вогню у другій смерті. Якщо вони не турбуються про ці вічні речі, то, можливо, вони й ніколи не мали вічного спасіння.

Питання: У 2-му розділі книги Йони, у чому полягає одна з головних переваг, коли ти лежиш пригнічений і розпростертий на спині? Чи був у твоєму житті момент, коли ти лежав розпростертий на спині, і Бог використав це?

Відповідь: Одна з головних переваг полягає в тому, що тобі нікуди дивитися, крім як вгору. Іноді Богу доводиться змусити людей лежати на спині, перш ніж вони піднімуть погляд до Нього.

Питання: У 2-му розділі книги Йони, 2-му вірші, чи справді Йона перебував у пеклі?

Відповідь: Єврейське слово, яке тут вжито, — «шеол», що загалом означає «могила», а не пекло.

Питання: У книзі Йони 2:2 Йона справді помер?

Відповідь: Ні, він не помер. Деякі християни, такі як Дж. Вернон Макгі, стверджують, що це вказує на те, що Йона справді помер у тій рибі, а Бог воскресив його з мертвих. Р.А. Торрі у книзі «Труднощі в Біблії» (с. 115–116) також вважає ймовірним, що Йоні було дозволено померти.

Але Йона не помер, бо якби він помер, то куди б він пішов? Якби Йона потрапив до раю, куди потрапляють праведні, він би там був щасливий і не хотів би звідти йти. Якби з якоїсь причини він потрапив до в’язниці, куди потрапляють неправедні, то холодна, мокра вода була б останньою з його турбот. Вираз «спуститися до шеолу» є поетичною метафорою для буквального поховання в морі. Йона усвідомив, що ця риба стане для нього буквальною труною, якщо тільки Бог не врятує його. Таку точку зору висловлює «Біблія для вивчення» (NIV Study Bible), с. 1367.

У будь-якому разі, всі християни згодні з тим, що якби Бог захотів, Він міг би зберегти Йона живим у тій рибі, або Бог міг би дозволити Йона померти, а потім воскресити його в тій рибі.

Питання: Як у книзі Йони 2:2–9 Йона зміг так красномовно молитися після такого травматичного досвіду?

Відповідь: Поки його шкіра вибілювалася й перетравлювалася, Йона мав багато часу, без зовнішніх відволікань, щоб обміркувати свої вчинки та поговорити з Богом. Легше скласти молитву, коли все навколо тебе розкладається. Йона міг «відшліфувати свою молитву». Однак молитва Йони могла бути як вишуканою відповіддю, так і благанням «з глибини нутра» — тобто з нутра риби.

Питання: Яку незмінну рису мав Йона, про яку йдеться в Йона 2:4, 6, 7–8? Як ми можемо розвинути цю рису?

Відповідь: Незважаючи на погане ставлення Йони, брак любові та непокору, Йона все ж мав велику віру в те, що Бог врятує його і що він знову побачить Божий храм, принаймні на Небі. Навіть коли життя Йони добігало кінця, він мав надію знову побачити Божий храм і принести жертву Богові.

Питання: Як, згідно з книгою Йони 2:6, земля ув’язнила Йона?

Відповідь: Уявіть собі скрутне становище Йони, який усвідомлював, що перебуває глибоко під землею й морем. Він відчував те, що можна назвати глибоким почуттям клаустрофобії. У поетичних словах Йони в 2:5–6 згадується, що він був нижче за коріння найвищих гір у морі.

Сьогодні, якщо людина почувається на самому дні, пам’ятайте: у тому, що лежиш на спині, є одна перевага — так легше дивитися вгору. Пророк, який знав краще, грубо не послухався Бога й втік. Йона був суворо покараний, але час минув, і Йона був відновлений та знову використаний Богом.

Питання: Як у книзі Йони 2:8 люди, що тримаються за ідолів, відмовляються від Його люблячої відданості / втрачають те, що могло б належати їм? А що щодо предопределення?

Відповідь: «Передвизначення» — це біблійне слово (Рим. 8:29; Еф. 1:11), але воно НЕ означає, що Бог винен у тому, що хтось не потрапить до Неба. Люди в пеклі не можуть правдиво сказати: «Бог змусив мене», «це Божа вина» або «Бог не дав мені можливості». Вони можуть лише сказати, що це була їхня власна вина, і навіть якщо вони не мали всіх знань, які могли б мати, вони відкинули істину, яку їм було дано.

Питання: У книзі Йони 2:8, у чому полягає марність ідолів?

Відповідь: Вони марні фізично, духовно та з точки зору впливу на інших.

Фізично ідоли марні; навіть якщо шматок дерева просто спалити, він принесе більше користі, ніж ідол.

Духовно вони відвертають від істинного Бога.

Ідоли також марні через свій згубний вплив. Люди, які поклоняються їм і вірять у них, стають марними й у духовному плані.

Питання: Як ви гадаєте, чи терпляче чекав тут Бог на щось у книзі Йони 2:9-10? Чи вважаєте ви, що Бог чекає на щось у вашому житті?

Відповідь: Бог не дав жодних ознак того, що Він щось зробить «якщо» Йона щось зробить. Коли Йона виявив скорботу через те, що опинився в череві великої риби, Бог його вислухав. Коли Йона «поновив свою обітницю» і сказав Богові, що виконає те, що повинен, наступне, про що нам розповідає Писання, — це те, що Йона вийшов із риби на суху землю.

Питання: У книзі Йони 3:1–2 Йона не послухався Бога і підвів Його, судячи з усього, у тому, що Бог вважав серйозним проступком. Як людина, яка так не послухалася Бога, могла б знову служити Йому, тим більше — закликаючи інших покаятися й навернутися до Бога?

Відповідь: Сила цього послання полягала не в послуху Йони чи в чомусь, пов’язаному з ним самим. Сила цього послання була в Бозі. Йона вже не міг нічого вдіяти зі своїм минулим непослухом, у якому він покаявся. Настав час піднятися й рухатися далі, тільки цього разу — у напрямку, визначеному Богом, а не ним самим.

Йона знав, що таке покаяння, і міг розповісти іншим, як це зробити, хоча, можливо, їм це далося б легше, ніж Йоні.

Питання: Чи мав Йона, згідно з Йона 3:1, чекати, поки Бог знову доручить йому завдання?

Відповідь: Загалом, так, адже ми маємо перебувати в постійному спілкуванні з Богом і завжди просити Його показати нам, чи не йдемо ми не найкращим шляхом. Можливо, ми й не йдемо неправильним шляхом, але, можливо, ми й не йдемо тим шляхом, яким хоче, щоб ми йшли Бог.

Однак у випадку з Йона це спірне питання, оскільки Бог, очевидно, промовив одразу. Можливо, після відвернення від Бога Божий слуга, такий як Йона, потребував би підтвердження від Бога, перш ніж продовжувати служіння, яке Бог доручив йому до того, як він відвернувся. Бог це забезпечив.

Питання: Чи здавався Йона в Йона 3:2 особливо стурбованим тим, що він ще не мав послання, яке мав проголосити? Чи слід нам турбуватися, якщо Бог покликає нас до служіння, а все ще не розплановано для нас?

Відповідь: Зовсім ні. Бог, очевидно, хотів, щоб Йона звернувся до ніневійців навіть більше, ніж сам Йона цього прагнув. Бог, який привів Йона так далеко, який так піклувався про ніневійців, що волів послати велику рибу, аніж дозволити Йона втекти, не міг не дати Йона потрібних слів, коли настав час, коли вони були необхідні.

Питання: Як у книзі Йони 3:3 та 4:11 Ніневія могла бути таким великим містом, у якому мешкало 120 000 людей?

Відповідь: Згідно з «Біблійним словником Вайкліфа» (Wycliffe Bible Dictionary), стор. 1208, місто Калах було менше ніж удвічі меншим за Ніневію, і в 879 р. до н. е. у ньому проживало 69 574 мешканців. (Ця інформація ґрунтується на написі Ашурнасірпала II (883–859 рр. до н. е.), у якому він запрошував 69 574 мешканців Німруда на бенкет.)

Однак три дні — це не час прямої ходи по відкритій місцевості, а час, необхідний для проходження через місто та навколо нього. Місто діаметром 16 миль (26 кілометрів) матиме окружність приблизно 50 миль (80 кілометрів) і зможе вмістити близько 600 000 людей.

Питання: Як ви гадаєте, чи відчував Йона себе в безпеці, вирушаючи до такого просоченого кров’ю міста (Йона 3:3–4)?

Відповідь: Йона, ймовірно, почувався безпечніше серед нечестивих ніневійців, які насолоджувалися тортурами, перебуваючи у Божій волі, ніж почувався б на самоті з Богом, коли Той гнівався на нього. Отже, вирушаючи до Ніневії, Йона, ймовірно, почувався безпечніше, а можливо, й сухіше. Так само й ми, разом із нашими небесними нагородами, перебуваємо в більшій безпеці, йдучи в небезпечне місце, слідуючи Божій волі, ніж коли граємо на безпеку, намагаючись втекти від Бога. Сподіваємося, що ми зможемо засвоїти цей урок швидше, ніж це зробив Йона.

Питання: Що цікавого щодо імені Бога міститься в Йона 3:5?

Відповідь: До 3:4 книги Йони єдиним ім’ям Бога, яке вживалося, було «Господь» (Яхве), за винятком моряків, які вживали слово «елохім», коли говорили про богів загалом. Починаючи з 3:5 книги Йони, слово «елохім» вживається для позначення Істинного Бога.

Питання: Що таке «волохна тканина» у Іони 3:5, 6, 8?

Відповідь: Жозна — це груба тканина, яку було незручно носити. Люди одягали її на знак глибокої скорботи та покаяння.

П: Чому в книзі Йони 3:6 царя називають «царем Ніневії»?

Відповідь: Він був царем Ассирії, а не лише Ніневії. Можна припустити дві причини.

З точки зору Йони: Йона прибув до Ніневії, резиденції асирійського царя. Незалежно від завойованих Ассирією земель, які оскаржували її владу, він був царем Ніневії.

Точка зору читачів Йони: Оскільки він був царем Ассирії, то він був царем міст Ассирії. Простіше, і при цьому правильно, було просто називати його царем того місця, куди прийшов Йона.

Згадувати царя за назвою його столиці було цілком звичним. У 1 Царів 21:1 Ахав, цар Ізраїлю, названий царем Самарії. Так само Ахазія, цар Ізраїлю, у 2 Царів 1:3 також названий царем Самарії, а Бен-Хадад, цар Араму, у 2 Хронік 24:23 згадується лише як цар Дамаска.

Питання: Що, на вашу думку, є найпершим кроком покаяння в Іони 3:6?

Відповідь: На знак своєї смиренності перед Богом цар встав зі свого трону. Перший крок до покаяння — це встати зі свого трону, визнати, що ми не є і не хочемо бути господарями власного життя, а натомість будемо робити те, чого хоче Бог, і припинимо робити те, чого Бог не хоче.

Питання: Чому в Йона 3:7 указ видали цар та його вельможі, і чому вельможі хотіли посту?

Відповідь: Ассирія була військовою державою, а її вельможі — військовими командувачами. Якби цар втратив підтримку своїх військових командувачів, він би довго не прожив. Вельможі хотіли уникнути чуми, бо якби поширилася звістка, що ряди армії були здецимовані через велику кількість померлих і хворих солдатів, це могло б стати приводом для тих, хто прагнув помститися Ассирії, вирушити проти неї. Народи Урарту, разом із маннаїтами та мадаїтами, об’єдналися, щоб просунути свої кордони на відстань менше ста миль від Ніневії в період між 782 і 745 роками до н. е.

Питання: Як у книзі Йони 3:7 вдалося спонукати інших людей до покаяння?

Відповідь: Для ассирійського царя це було легко: він міг видати указ, а потім покарати тих, хто не підкорився. Сьогодні це не спрацює для нас. Але крім цього, цар підвівся зі свого трону й показав приклад, постуючи та одягнувши на себе волосяницю. Сьогодні ми можемо говорити людям, що їм потрібно покаятися, показувати приклад і заохочувати інших до покаяння.

Питання: Як, у переносному сенсі, ми можемо сьогодні одягнути волосяницю, як це описано в Іона 3:7?

Відповідь: Ми можемо одягнутися у траур, надіти чорну пов’язку на руку або відмовитися від чогось, що зазвичай є цілком прийнятним, як знак нашої скорботи за людиною чи народом. І Бог, і інші люди чують наше послання, і ми спілкуємося не лише словами.

Питання: Чому в книзі Йони 3:7 ассирійці змушували навіть тварин покаятися?

Відповідь: Хоча тварини, звісно, не розуміли, що відбувається, це була відчайдушна спроба ассирійців висловити свою скорботу та задобрити Бога. Історично вони вже пережили дві пошесті, а забобонні ассирійці стали свідками сонячного затемнення. Це не єдиний випадок, коли мешканці того регіону оплакували разом із тваринами. Історик Геродот у 9-й книзі «Історій», розділ 24, стор. 292–293, розповідає про пізніший випадок, коли перси поголили голови та обстригли гриви своїх коней і мулів після того, як Масістій, командир кавалерії, загинув у битві проти греків.

Питання: Чи вислухав Бог у книзі Йони 3:8 молитву/благання цих невіруючих? Чи молилися вони про спасіння?

Відповідь: Хоча ми не знаємо, про що саме вони молилися, ми знаємо, що вони молилися, щоб Бог відвернув від них насуваючу катастрофу.

Питання: Наскільки вони були впевнені в тому, що їхнє покаяння взагалі матиме якийсь вплив на їхнє майбутнє, як зазначено в книзі Йони 3:9?

Відповідь: Ніневітяни не мали впевненості, лише надію. Вони знали, що Бог гнівається на них через їхню жорстоку нечестивість, і знали, що Бог хоче, щоб вони припинили грішити та покаялися. Сьогодні ми маємо набагато більшу впевненість. Бог спасе нас, коли ми покаємося й прийдемо до Нього. Однак іноді ми все ж можемо зазнавати наслідків своїх гріхів у цьому житті.

Питання: Чи добре, як сказано в книзі Йони 3:9, розповідати невіруючим про лютий гнів Божий?

Відповідь: Так, у цьому випадку це допомогло їм покаятися.

Питання: Чому, як зазначено в книзі Йони 3:10, Бог наказав Йоні пророкувати, що ніневійці будуть знищені, а потім їх було врятовано?

Відповідь: Характер Бога не змінюється, і остаточна воля Бога не змінюється. Однак виявлена Божа воля щодо людини чи народу змінюється, коли люди змінюються й каються, як показує Єремія 18:1-11.

У Біблії є чимало інших прикладів цього, зокрема в Буття 20:3-7, 2 Царів 20:1-6, і навіть у Повторенні Закону 28:68 міститься передбачення, що Божа воля щодо них зміниться.

Історична довідка: на це питання, мабуть, вперше відповів близько 207 року н. е. Тертуліан у праці «Проти Маркіона», книга 2, розділ 23, стор. 315.

Докладнішу інформацію див. у коментарях до книги Буття 20:3–6; Вихід 33:5–6; Повторення Закону 20:17; Єремія 15:6 та Йона 4:1–2.

Питання: Чому в Іони 3:10 ніневійці покаялися?

Відповідь: У більш сучасних розповідях про людей, яких проковтнула акула і які вижили, їхня шкіра виглядає дуже вибіленою. Безсумнівно, Йона мав дивний вигляд, коли прибув до Ніневії. Можливо, Бог також використав кілька інших чинників перед приходом Йони близько 758–757 рр. до н. е.

Чума в Ніневії 765 р. до н. е. Наймогутніша армія світу виявилася безсилою перед чумою.

Сонячне затемнення 15 червня 763 р. до н. е. Стародавні люди боялися затемнень, і ассирійці, як і інші народи, стали свідками сонячного затемнення у 763 р. до н. е. Навіть скептичний «Довідник Азімова по Біблії» (с. 636) визнає факт того, що тоді відбулося затемнення.

Ще одна чума в Ассирії 759 р. до н. е. Це сталося всього за один-два роки до подій, пов’язаних з Йоною.

Питання: Як у книзі Йони 3:10 Бог покаявся у тому злі, яке, за його словами, мав намір вчинити?

Відповідь: У відповіді слід врахувати два моменти.

1. Слово «зло» в івриті має два значення: моральне зло та фізична шкода й біль.

2. Хоча Бог не змінює Свого рішення (Числа 23:19 та 1 Самуїл 15:29), Його воля щодо народу змінюється, коли змінюється їхнє ставлення. Див. обговорення Іони 3:10 для інших прикладів цього.

Мусульманам не слід дивуватися, що термін «зло» може означати шкоду, а не лише моральне зло. Цей термін використовується в такому значенні в їхніх власних писаннях, зокрема в «Хадисах Бухарі», том 3, книга 29, розділ 7, № 56, с. 35.

Питання: Чому в Йона 3:10б Бог змилосердився над таким злим народом, а Йона — ні?

Відповідь: Хоча Бог їх створив і підтримував, як і всіх людей, це не є основними причинами. Основна причина полягає в тому, що Бог любив їх, піклувався про них і має милосердя до всього, що Він створив, згідно з Псалмом 145:9, 13б, 17.

Питання: У книзі Йони 3:10б сказано, що коли наше серце не узгоджується з Божим, як воно може змінитися?

Відповідь: Святий Дух може діяти, щоб змінити наші серця; однак, як віруючі, ми також маємо обов’язок бути поступливими та чуйними до Бога.

Питання: У книзі Йони 4:1-2, чому саме Йона так розлютився, що ніневійців було врятовано? Чи це було насамперед тому, що його слова не справдилися, чи тому, що він хотів бачити ніневійців знищеними?

Відповідь: Можливо, і те, і інше. Думка про те, що його пророчі слова збудуться, була для нього важливішою за життя ніневійців. З іншого боку, знаючи, якими жорстокими й войовничими були ніневійці, і, можливо, усвідомлюючи, що їхній напад на Ізраїль — лише питання часу, він не хотів, щоб їх пощадили саме з цієї причини.

Питання: У книзі Йони 4:1–2, незалежно від причини, через яку Йона розгнівався, чи цінував він здійснення своїх слів більше, ніж життя ніневійців? Чи є в Біблії або в сучасному житті приклади, коли ми дбаємо більше про свої слова, ніж про людей?

Відповідь: Єфта помилився, коли більше дбав про дотримання своєї необачної обітниці, ніж про власну дочку. Ірод більше дбав про виконання своєї обіцянки Саломеї, ніж про життя Івана Хрестителя.

Питання: У книзі Йони 4:1-2, чи буває так, що справжні пророки іноді роблять помилкові пророцтва?

Відповідь: Ні. У книзі Йони 3:4-10 Йона пророкував, що Ніневія буде знищена протягом сорока днів через їхню нечестивість. Коли вони масово покаялися, Бог не наслав на них ту катастрофу, якою погрожував. Коли воля народу змінюється, змінюється й Божа воля щодо цього народу.

Це пророковане знищення було пов’язане з тим, що вони не покаялися у своїй нечестивості. Воно неявним чином обумовлювалося їхнім непокаянням. Коли вони вирішили покаятися, Бог не побачив потреби знищувати Ассирію саме в цей час. Так само, коли Бог пророкує знищення, ми можемо зрозуміти, що суд може бути відстрочений або скасований, якщо народ покається. Цей принцип, що дозволяє покаяння перед обличчям суду, викладено в Єремії 18:7-8.

Питання: Чому в книзі Йони 4:1-2 Йона помилявся, ненавидячи ассирійців, адже Давид у Псалмі 139:21-22 також сказав, що ненавидить тих, хто ненавидить Бога?

Відповідь: У відповіді слід врахувати чотири моменти.

1. Ассирійці не відчували великої ненависті до істинного Бога; вони ледь знали, хто Він такий. У книзі Йони 4:11 Бог говорить про ніневійців, що вони не розрізняють правої руки від лівої, або, іншими словами, ледь розрізняють добро від зла.

2. Є важливе поняття, яке слід засвоїти щодо тлумачення Біблії. Псалми — це збірки молитов і пісень, збережених Богом як приклади для нас. Хоча все, що Бог говорить у Псалмах (як і в решті Біблії), є правдою, не все, що люди (не кажучи вже про сатану) говорять у Біблії, є правдою. Натомість Біблія правдиво фіксує те, що вони сказали. Наприклад, якби Ахав сказав: «1 + 1 = 3», а Біблія записала, що «Ахав сказав: 1 + 1 = 3», то Біблія правдиво й безпомилково зафіксувала б неправдиве твердження, яке виголосив Ахав.

3. Псалом 139 говорить про ненависть до ворогів Бога, а Новий Завіт каже, що ми маємо любити людей. (Пам’ятайте, що Савл з Тарсу колись був ворогом Бога.) Отже, Давид промовив молитву, яка не відповідала досконалій волі Бога. Як показано в Новому Завіті, ми маємо любити навіть ворогів Бога.

4. З цієї молитви в Псалмах ми можемо винести урок. Не бійтеся молитися до Бога про все, що ви відчуваєте. Бог змінить наші серця. Навіть в останньому вірші Псалма 139 Давид просив Бога: «Подивись, чи немає в мені чогось гріховного; веди мене шляхом вічним» (BSB).

Питання: У книзі Йони 4:1-2, оскільки Йона мав погане ставлення, чому він не вчинив правильно, пішовши кудись інде, замість того, щоб служити з таким поганим ставленням?

Відповідь: У випадку з Йона проблемою було те, що йому потрібно було змінити своє ставлення. Бог, безперечно, хотів, щоб Йона змінив своє ставлення, але все одно наказав йому йти, незважаючи на його ставлення. Іноді жорстке ставлення людей може пом’якшитися, коли вони вирішують слухатися Бога, незважаючи на свої почуття.

У Посланні до філіп’ян 1:15-18 Павло говорить про людей, які проповідували [істинне] Євангеліє з заздрості та суперництва, а не щиро. Хоча ці люди були проти Павла, він все одно славив Бога за їхнє проповідування, бо вони все одно проповідували істинне Євангеліє, хоч і з поганих мотивів.

Питання: Чому в книзі Йони 4:1, 4, 9б Йона не тільки розгнівався на те, що зробив Бог, але й продовжував тримати в собі цей гнів?

Відповідь: Йона не просто миттєво розгнівався; Йона відчував, що він якимось чином має право триматися за свій гнів. Як показує Ефесянам 4:26, ми ніколи не маємо права триматися за свій гнів.

Питання: У книзі Йони 4:1, 4, 9, коли (якщо взагалі) ми маємо право гніватися на те, що зробив Бог? Що це означає, коли ми гніваємося на те, що зробив Бог?

Відповідь: Йона не мав більше права гніватися, ніж ми маємо право гніватися через те, як інша людина вирішує витрачати свої гроші. Зрештою, наш гнів полягає в тому, що Бог не поводиться як гравець команди, не грає в нашій команді так, як, на нашу думку, Він мав би. Ми забуваємо, що Бог не в нашій команді і не на нашому боці. Ми маємо бути в Божій команді і на Божому боці.

Питання: Що відбувається, коли ми гніваємося на Бога (див. Йона 4:1, 4, 9)? (Можна згадати історію про Йова).

Відповідь: Бог це витримає. Продовжуйте розмовляти з Богом і просіть Його змінити ваше серце, щоб воно відповідало Його серцю. Бог може витримати й інші наші гріхи.

Питання: У книзі Йони 4:2 багато людей гніваються на Бога, бо мають хибне уявлення про Нього. Чи так було й у випадку з Йоною?

Відповідь: Ні. Йона мав правильне уявлення про Божу силу та про те, що Бог бажає змилосердитися й пощадити. Йона не мав любові до ніневійців, яких створив Бог.

Питання: У книзі Йони 4:3 Йона каже, що він настільки розгніваний, що готовий померти, подібно до того, що сказав Ілля в 1 Царів 19:4?

Відповідь: Ні. В обох випадках вони вважали, що вірно служать Богу, і відчували себе самотніми. Однак Ілля страждав від виснаження і перебував у депресії (а не в гніві), оскільки Єзавель намагалася його вбити, і він перебував у небезпеці. Йона ж гнівався через те, що ніневійців було пощаджено, і Бог виявив своє незадоволення Йоною.

Питання: Чи повинні віруючі, як зазначено в книзі Йони 4:3, 8–9, Суддів 16:30 та 1 Царів 19:4, коли-небудь молитися, щоб Бог забрав їхнє життя?

Відповідь: Біблія не дає прямої відповіді на це питання, але наводить кілька хороших і поганих прикладів.

1. Жоден слухняний віруючий у Біблії ніколи не вчиняв самогубства. Саул не був слухняним у 1 Самуїла 31:4. Ахітофел не був слухняним віруючим після того, як зрадив Давида у 2 Самуїла 17:1-23.

2. Самсон попросив Бога забрати його життя (Книга Суддів 16:30); однак, хоча Самсон здійснив «самогубну місію», він не зробив нічого іншого, щоб покінчити з собою.

3. Ілля був настільки виснажений, що молився до Бога, щоб Той забрав його життя (1 Царів 19:4). Йона був настільки розгніваний на Бога, що попросив Його вбити його. Однак жоден із них не отримав Божого схвалення щодо свого прохання.

Питання: Чому в книзі Йони 4:5 цей пророк пішов на схід від Ніневії, щоб там сісти?

Відповідь: Річка Тигр протікала на захід від Ніневії. Армія, що вторглася б до Ніневії, ймовірно, наближалася б зі сходу, і Йона міг би першим побачити її, сидячи на східній стороні. Можливо, Йона мав «достатньо віри», щоб побачити руйнування Ніневії. Однак Боже діяння не залежить від нашої віри, а від Його волі.

Питання: Чому в книзі Йони 4:5-6 Йона нагрівався на сонці, якщо він збудував собі навіс?

Відповідь: Там сказано, що він збудував навіс на схід від міста, тож, ймовірно, на нього падало післяобіднє сонце.

Питання: Яка це була рослина в Йона 4:6?

Відповідь: Писання не вказує, чи це була звичайна рослина, яка чудесним чином виросла, чи вид рослини, якого інакше не існувало на землі. У книзі скептика Азімова «Посібник з Біблії» (с. 648) висловлюється припущення, що це була рицина, яка може виростати до розмірів дерева.

Питання: Чому в Іони 4:6 Йона мав би радіти чудесно зростаючій лозі?

Відповідь: Звісно, він радів, що вона давала йому тінь. Але крім цього, це, здається, було знаком того, що Бог приділяв йому особливу увагу, що він перебував у Божій милості і що Бог здійснить його слова. Коли хтось дарує вам милий невеличкий подарунок, ви радієте від корисності цього подарунка, але зазвичай ще більше радієте тому, що ця людина спеціально подумала про вас і взагалі вирішила подарувати вам щось. Незважаючи на все, через що йому довелося пройти, Йона міг радіти цьому знаку, що його виправдали і що він тепер перебуває у Божій волі.

Питання: У книзі Йони 4:7, після всього, що пережив Йона, чому Бог послав маленького черв’яка, щоб знищити виноградну лозу? Чи хоче Бог коли-небудь знищувати речі або забирати їх лише тому, що вони роблять нас щасливими?

Відповідь: Це було б так, ніби хтось подарував вам гарний подарунок, а через годину чи дві прийшов і навмисно знищив його на ваших очах. Ставлення Йони та його прихований гнів стали очевидними, і саме в цьому була суть. Йона вже не був байдужим.

Питання: Що ми знаємо про східні вітри в цій частині світу, згадані в Йона 4:8?

Відповідь: Сильний, гарячий східний вітер, що дме сьогодні в Палестині та Месопотамії, називається «сірокко». Він може підвищити температуру на 16–22 градусів за Фаренгейтом. Сірокко дуже сухий, він висушує як шкіру, так і рослинність. Коли дме сірокко, люди біжать шукати укриття. Сірокко накрив Йона, але ми не знаємо, чи вплинув він взагалі на Ніневію.

Питання: Чому, згідно з Іони 4:8, Бог послав східний вітер, щоб дратувати Йону?

Відповідь: Йона сидів на схід від міста, щоб побачити кару, яка мала прийти й знищити Ніневію. Бог справді послав «кару», але не для того, щоб знищити Ніневію, а щоб досадити Йоні. Це здається цілком доречним покаранням для віруючого, чия поведінка дратувала Бога.

Питання: Чому в книзі Йони 4:8-9 Йона вважав, що має право гніватися через ту лозу?

Відповідь: Йона, можливо, думав, що, оскільки він так багато витерпів разом із Богом у черев’ї риби і так багато зробив для Бога, то Бог зобов’язаний був зберегти ту виноградну лозу, яку Він уже дав Йонаві. Йона, можливо, не зважав на те, що Бог більше прагне послуху, ніж жертви. Бог нічим нам не зобов’язаний. Ми тут для того, щоб служити Богові й догоджати Йому, а не навпаки.

Питання: У книзі Йони 4:8-11, навіть якщо Бог, безперечно, є найважливішим у вашому житті, чи є інші речі, які для вас важливіші за інших людей та їхнє спасіння?

Відповідь: Іноді ми можемо дозволити, щоб хобі, розваги, сім’я або навіть церква та Божа справа стали для нас важливішими за самого Бога.

Питання: У книзі Йони 4:10-11 головна думка Бога стосувалася не виноградної лози чи гніву Йони через неї. У чому ж полягала суть того, що Бог намагався донести до Йони через цю лозу?

Відповідь: Йона міг би знайти якісь матеріали й сам зробити собі тінь. Лоза слугувала лише для того, щоб відкрити Йоні те, що було в його серці.

По суті, Бог називав Йона гіпокритом. Йона турбувався про ту лозу, хоча сам її не доглядав і не плекав. Проте Йона розлютився, дізнавшись, що Бог піклується про цих ніневійців, яких Він створив.

Питання: У книзі Йони 4:11 виноградна лоза відрізняється від ідола. Ця лоза — це добро, яке Бог нам дає, а коли ми звикаємо до неї, Бог забирає її, щоб чогось нас навчити. Чи були приклади таких «лоз» у вашому житті або в житті людей, яких ви знаєте?

Відповідь: Це можуть бути навчання, робота чи можливості для бізнесу. Для самотньої людини це можуть бути романтичні стосунки.

Питання: У книзі Йони 4:11, якщо Бог є на першому місці, але ви любите інші речі більше, ніж інших людей, чи можете ви все одно бути правими у своїй любові до Бога? (Див. 1 Ів. 3:17; 4:12, 20–21)

Відповідь: Ні. 1 Івана 3:17; 4:12, 20–21 показує нам, що ми насправді не любимо Бога, коли не любимо інших. Іван каже нам, що любов пов’язана з послухом Богу, а Бог наказує нам любити інших. І це незалежно від того, чи маємо ми на це бажання, чи ні.

Питання: Як населення Ніневії, згадане в книзі Йони 4:11, порівнювалося з населенням інших міст того часу?

Відповідь: Ніневія була дуже великим містом для свого часу. У Самарії мешкало близько 30 000 людей, і Самарія була більшою за Єрусалим. Таке велике населення Ніневії в той час, ймовірно, не могло б прогодуватися лише за рахунок землеробства. Це було місто, яке жило за рахунок завоювань і данини.

Питання: Чому в книзі Йони 4:11 Бог згадав Йоні про худобу?

Відповідь: Більшість людей, які мають хоч якусь милосердність, виявляли б принаймні деяку доброту до тварин, навіть якщо тварини не розрізняють добра й зла. Люди (включно з ніневійцями) важливіші за тварин. Ніневійці були майже так само необізнані щодо Божих шляхів, як і тварини. Оскільки Бог піклується про те, що Він створив, чи не мав би Він піклуватися й про ніневійців?

Питання: Чи змінив Йона у 4:11 книги Йони своє ставлення й полюбив ассирійців?

Відповідь: Могло бути як так, так і ні. Історія залишає нас у невизначеності, і, ймовірно, це зроблено навмисно. Однак той, хто записав цю книгу, безперечно поділяв Боже серце в цьому питанні. Оскільки ймовірно, що або Йона записав це сам, або диктував це писареві, можливо, Йона зрештою все-таки засвоїв цей урок.

Питання: Чи є в книзі Йони якісь позабіблійні свідчення про покаяння ассирійців?

Відповідь: Можливо, так. Хоча у скептичній праці «Біблійний довідник Азімова» (с. 647) стверджується, що ні, насправді такі свідчення існують. Ассирійська армія воювала щороку, за винятком двох років — близько 758–757 рр. до н. е., коли, як видається, вона взагалі не брала участі в бойових діях. Хоча неможливо довести, що Йона прибув саме в один із цих двох років, він прибув приблизно в той час, і проповіді Йони дають переконливе пояснення того, чому цілий народ професійних воїнів вирішив не воювати протягом двох років. Це сталося або за правління Ашур-дана III (близько 772–754 рр. до н. е.), або за правління його наступника Ашур-нірарі V (близько 754–746 рр. до н. е.).

Пізніше ассирійці повернулися до своїх колишніх звичаїв і були знищені в 612 р. до н. е., як пророкували Наум 2:1–3:9 та Софонія 2:13–15.

Питання: У книзі Йони, де був похований Йона?

Відповідь: Ми цього не знаємо. Однак існує переказ, що Йона був похований на північному заході Іраку, неподалік від міста Ніневії. Мусульмани збудували мечеть над його могилою, а сунітські мусульмани з ІДІЛ зруйнували її 24 липня 2014 року.

Питання: Чи є ця історія в книзі Йони протилежністю примітивної концепції, згідно з якою Бог бажає знищити неєвреїв, таких як амаликітяни, як стверджується у «Посібнику з Біблії» Азімова (с. 648)?

Відповідь: Ні. У відповіді слід врахувати три моменти.

Ассирійці ще не були ворогами Божого народу. Натомість амаликітяни вже були налаштовані воювати проти Божого народу та вбивати тих, хто відставав.

Пізніші пророки, зокрема й Йона, ніколи не критикували попереднє винищення ханаанеїв та амалекітів.

Через Мойсея Бог сказав, що народи, які не були ханаанеями, зокрема ті, що жили далеко, могли бути друзями ізраїльтян і укладати з ними договори.

Отже, Асімов писав про нібито «перевернення концепції», хоча насправді тут існує повна гармонія як між духом, так і між буквою писань Мойсея та Йони.

Питання: Які ключові питання ми можемо поставити собі, а також Йоні, після прочитання Книги Йони?

В: Усвідомте, що ви ніколи не будете занадто зрілими, щоб перестати оберігати свою віру. Є чотири ключові запитання, які ми можемо поставити щодо Йони. Але коли ми запитуємо про Йона, ми можемо також запитати про себе.

Чи може Йона відійти настільки далеко від Божої волі, щоб Бог про нього забув?

Чи може Йона впасти настільки низько, щоб Бог покинув його?

Чи було для Йони занадто пізно, щоб знову ефективно служити Богові?

Чи могло серце Йони мати Боже милосердя до загублених?

П: Чому кінцівка 4-ї глави книги Йони досі залишає вас у здогадах?

Відповідь: У кінці книги про Йона нам не дається відповіді на те, чи пом’якшилося серце Йони до Бога, чи ні. Хоча це здається незадовільним, я думаю, що це зроблено навмисно. Якщо наше серце охолоне до Бога, і ми станемо трохи схожими на Йона, то саме від нас залежить, яким буде фінал: пом’якшиться наше серце чи ні.

Я б із задоволенням прочитав закінчення книги про Йона, але його там немає. Я не претендую тут на дар пророцтва, але, просто розмірковуючи, ось два можливі варіанти закінчення.

А) Серце Йони залишилося таким, яким було. Можливо, він розповідав іншим про те, що Бог робив у минулому, але людей не дуже цікавило слухати про його віру зараз. Він став сухим і запиленим, коли черв’як з’їв рослину, і духовно таким він залишався до кінця свого життя.

Б) Йона засміявся, коли усвідомив, що чудова рослина, чудовий черв’як і чудова велика риба — все це показало, наскільки Бог піклувався про нього, виокремивши його ці три рази. Він побачив, що його власні плани, його власна гордість і його власне уявлення про те, що слід робити, були незначними порівняно з Богом і Його любов’ю. Він сказав Богові: «Мені було трохи соромно, коли я постійно намагався взяти все під свій контроль; відтепер давай робити все по-Твоєму».

Але, як хтось зауважив, сьогодні ми маємо Книгу Йони, тож якщо хтось інший не був свідком історії Йони, то Йона написав або розповів її сам, що свідчить про те, що він нарешті зрозумів і його серце побачило все так, як бачить Бог.

Питання: Які найдавніші рукописи книги Йони збереглися до наших днів?

Відповідь: Сувої Мертвого моря (близько 1 р. до н. е.). Серед сувоїв Мертвого моря є 3 копії книги Йони, які називаються 4Q76 (=4QXIIa), 4Q81 (=4QXIIf) та 4Q82 (=4QXIIg).

4Q76 містить Іона 1:1–5, 7–10, 15–16; 2:1, 7; 3:2.

4Q81 містить Іону 1:6–8, 10–16.

4Q82 містить Іону 1:1–9; 2:3–10; 3:1–3; 4:5–11.

Нахаль-Хевер — це печера поблизу Ен-Геди, в якій знайдено фрагмент «Дванадцяти пророків» грецькою мовою (8 Hev XIIgr). Вважається, що він був написаний між 50 р. до н. е. та 50 р. н. е. Його сховали під час повстання Бар-Кохби проти Риму. Це перероблений варіант Септуагінти, створений в Юдеї, який майже повністю збігається з масоретським текстом. Він містить Іону 1:14–16; 2:1–7; 3:2–5, 7–10; 4:1–2, 5.

Сувій з Ваді Мураббаат (Mur XII) датується приблизно 132 роком н. е. Він містить Іону 1:1–16; 2:1–11; 3:1–10; 4:1–11.

Загалом у сувоях Мертвого моря, Нахаль-Хевер та Ваді-Мураббаат збереглися такі вірші книги Йони: 1:1–16; 2:1–10; 3:1–10; 4:1–11. Збереглися всі вірші, крім Йони 1:17.

Християнські рукописи Біблії, що датуються приблизно 350 роком н. е., містять Старий Завіт, включаючи Книгу Йони. Два з них — це Ватиканус (325–350 рр. н. е.) та Синайський (340–350 рр. н. е.). Синайський рукопис містить повну Книгу Йони. Вона починається на тій самій сторінці, де закінчується Книга Овадії, і закінчується на тій самій сторінці, де починається Книга Нахума.

У рукописі «Александрин» (близько 450 р. н. е.) книги дванадцяти малих пророків розміщені перед книгою Ісаї. Книга Йони міститься в повному обсязі як у «Ватикані», так і в «Александрині».

Питання: Які ранні автори посилалися на книгу Йони?

Відповідь: Донікейські автори, які згадували або натякали на вірші з книги Йони, це:

Апокрифічний «Еклезіаст» 49:10 (до 190 р. до н. е.) вказує, що книга Йони входила до «Книги Дванадцяти».

Климент Римський (96–98 рр. н. е.): «Йона проголосив ніневійцям знищення; але вони, покаявшись у своїх гріхах, умилостивили Бога молитвою й отримали спасіння, хоча й були чужинцями [щодо завіту] Божого». 1 Климент (т. 1), розд. 7, с. 7

Юстин Мученик (бл. 138–165 рр. н. е.)

Іриней Ліонський (182–188 рр. н. е.) цитує Іону 1:9 та 2:2 як слова самого Іони. Іриней, «Проти єресей», книга 3, розд. 20.2, с. 450

Климент Олександрійський каже: «І сам Йона, пророк, натякає на те саме у своїх словах: „І підійшов до нього корабельний капітан та сказав йому:

Чому ти хропеш? Встань, заклич свого Бога, щоб Він нас врятував, і щоб ми не загинули»». «Стромати» (193–202 рр. н. е.), книга 5, розд. 141, с. 474–475

Тертуліан (207/208 р. н. е.) «У Іоні ти знайдеш яскравий приклад Його милосердя, яке Він проявив до молящихся ніневійців» (Іона 3:9). «П’ять книг проти Маркіона», книга 5, розд. 11, с. 452

Тертуліан (198–220 рр. н. е.) «Чи тож саме тому Йона вважав, що язичникам-ніневійцям не потрібне покаяння, коли він ухилявся від обов’язку проповідувати? Чи, може, він, передбачаючи, що Боже милосердя виллється навіть на чужинців, побоювався, що це милосердя, так би мовити, знищить (авторитет) його проповіді?» «Про скромність», розд. 10, с. 84

Оріген (225–254 рр. н. е.) згадує Йону у праці «Проти Цельса», книга 7, розд. 57, т. 4, с. 634

Адамантій (бл. 300 р. н. е.) згадує Йона: «Вода прийняла Йона у свої глибини на три дні й ночі, а потім повернула його цілком здоровим». «Діалог про істинну віру», п’ята частина, с. 172 (говорить Адамантій)

Методій Олімпський і Патарський (270–311/312 рр. н. е.)

Після Нікейського собору (325 р. н. е.):

Атанасій Олександрійський (367 р. н. е.) (Можна припустити, оскільки згадуються дванадцять пророків) «Отже, у Старому Завіті налічується двадцять дві книги; … потім Пророки, причому дванадцять вважаються однією книгою…». Атанасій, «Великодній лист 39», розд. 4, с. 552.

Кирило Єрусалимський (бл. 349–386 рр. н. е.) цитує Іону 2:2, 6, 8 як Іону в «Лекції» 14.20, с. 99

Іоанн Златоуст (помер у 407 р. н. е.) згадує пророка Йону в т. 9 «Про статуї», проповідь 20.21, с. 480

Єронім (373–420 рр. н. е.) розглядає книги Старого Завіту. Зокрема, він аналізує «Буття», «Вихід», «Левіт», «Числа», «Повторення Закону», П’ятикнижжя, «Йова», «Ісус, син Наве» [«Йошуа»], «Суддів», «Рут», «Самуїла» та «Царів» (2 книги), дванадцять пророків: Осію, Йоіла, Амоса, Овадію, Йона, Міхея, Нахума, Авакума, Софонії, Аггея, Захарії, Малахії, Ісаї, Єремії, Єзекіїля, Даниїла, Естер, Езри, Неємії, Лист 53, розд. 7–8, с. 99–101.

Сульпіцій Север (363–420 рр. н. е.) згадує Йону як Йону в книзі «Історія», т. 1, розд. 48, с. 94

Августин Гіппонський (338–430 рр. н. е.) згадує пророка Йона у праці «Про місто Боже», книга 18, розділ 44, стор. 387

Серед єретиків та фальшивих книг

«Діатессарон» Татіана (помер 170 р. н. е.), розділ 16, с. 68, цитує Матвія 12:41 та Луку 11:29–32 про Йона.

Теодор Мопсуестійський (392–423/429 рр. н. е.) цитує Йона 3:4 у «Коментарі до книги Йони», розділ 1, с. 193

Після Нікейського собору з’явилися й інші автори.

Питання: Які існують розбіжності в перекладі книги Йони між гебрейським текстом та грецькою Септуагінтою?

Відповідь: Ось кілька відмінностей у перекладі, переважно з 3-го розділу: перша — з гебрейського, друга — з грецької Септуагінти.

Йона 1:9 «Я — єврей» (Масоретський текст) проти «Я — раб Господній» (Септуагінта, Теодор Мопсуестійський у «Коментарі до книги Йони», розд. 1, с. 197)

Йона 2:4 «Звичайно, я подивлюся» (Масоретський текст) проти «Чи справді я подивлюся?» (Септуагінта) проти «Як я подивлюся?» (Теодотіон)

Йона 3:2 «проповідь, яку я проголошую тобі» (Масоретський текст) проти «згідно з попередньою проповіддю, про яку я тобі говорив» (Септуагінта)

Йон 3:3 «велике місто для Бога» (Масоретський текст) проти «велике місто» (Септуагінта)

Йон 3:4 «40 днів» (Масоретський текст) проти «3 дні» (Септуагінта, Теодор Мопсуестійський у «Коментарі до книги Йони», розд. 1, с. 193)

Йон 3:6 «доторкнулося навіть до царів» (Масоретський текст) проти «досягло царя» (Септуагінта)

Йон 3:6 «встав зі свого престолу» (Масоретський текст) проти «підвівся зі свого престолу» (Септуагінта)

Йон 3:6 «плащ» (Масоретський текст) проти «одяг» (Септуагінта)

Йона 3:7 «І він вигукнув і сказав у Ніневії за указом царя та його вельмож» (Масоретський текст) проти «І було оголошено, і наказано в Ніневії царем та його вельможами» (Септуагінта)

Йон 3:7 «люди чи звірі, стадо чи отара» (Масоретський текст) проти «люди, чи худоба, чи воли, чи вівці» (Септуагінта)

Йон 3:8 «Але нехай люди й звірі» (Масоретський текст) проти «Тож люди й худоба» (Септуагінта)

Йон 3:8 «І нехай кожен з них навернеться» (Масоретський текст) проти «і кожен з них навернувся» (Септуагінта)

Йон 3:10 «злий шлях» (Масоретський текст) проти «злі шляхи» (Септуагінта)

Йона 3:10 «змилосердився» (Масоретський текст) проти «покаявся» (Септуагінта)

Йон 4:1 «Але це було великим горем для Йони, і це розпалило в ньому гнів» (Масоретський текст) проти «Але Йона був дуже глибоко засмучений, і він був збентежений» (Септуагінта)

Бібліографія до цього питання: переклад з івриту взято з «Literal Translation» Джея П. Гріна, а переклад Септуагінти — з видання «The Septuagint: Greek and English» сера Ланселота К.Л. Брентона. Також використовувалися «The Expositor’s Bible Commentary» та примітки в Бібліях NASB, NIV, NKJV та NRSV.

Якщо не вказано інше, цитати з Писання взяті з «Святої Біблії», Berean Standard Bible (BSB), яка є надбанням громадськості: https://berean.bible