< Питання щодо Старого Завіту

Питання: Хто в Старому Завіті був першим у Біблії, хто відповідав на складні запитання?

Відповідь: Першою людиною, про яку згадується в Біблії, що зробила це, був Мойсей у Виході 18:13-16, який згодом, за пропозицією Єтро, доручив суддям вирішувати менш складні справи (Вихід 18:22-26). Так само вчинив Соломон, коли цариця Шеби задала йому складні запитання (2 Хроніки 9:1-2). Імовірно, багато з цих запитань стосувалися Бога та Його Закону.

Питання: Чому ви довіряєте Старому Завіту?

Відповідь: І Святе Письмо, і археологія вказують на те, що в наших сучасних копіях немає суттєвих змін, принаймні з п’яти причин:

Бог обіцяв зберегти Своє Слово в Ісаї 55:10–11; 59:21; 1 Петра 1:24–25; Матвія 24:35. Ми можемо довіряти Богові.

Ісус та Новий Завіт підтвердили писання Старого Завіту в Євангелії від Матвія 19:4; 22:32, 37, 39; 23:35; Євангелії від Марка 10:3-6; Євангелії від Луки 2:23-24; 4:4; 11:51; 20:37; 24:27, 44.

Археологічні свідчення: У Септуагінті Тора була перекладена грецькою мовою у III столітті до н. е. Сувої Мертвого моря датуються періодом приблизно від 250 року до н. е. до часу після Христа, і ми можемо порівняти їх із нашими сучасними Бібліями. Арамейські таргуми — це переклади, зроблені приблизно в часи Ісуса. Сувої Мертвого моря — це близько 95 000 фрагментів із 867 рукописів Старого Завіту та інших писань. Згідно з «Біблією для вивчення NIV» (с. 1432), приблизно 1/3 сувоїв Мертвого моря становлять рукописи Старого Завіту. Археологія свідчить, що Біблія, яку знав Ісус, збереглася. Нахаль-Хевер (= Ваді-Хабра) — це печера поблизу Ен-Геди, в якій знайдено уривки з 35 сувоїв. Один із них — це фрагмент грецького тексту про малих пророків, написаний між 50 р. до н. е. та 50 р. н. е. Сувій 5/6HevPs з Нахаль-Хевера містить частину Псалма 22, а інший — Псалом 15:1-2.

У Масаді було знайдено примірник книги «Йошуа», датований 169–93 рр. до н. е. Тексти, знайдені в Масаді, також походять із «Буття» 46:7–11, «Левіта» 4:3–9; 8:31–11:40, «Повторення Закону» 33:17–24; 34:2–6, Псалма 150:1b–6 та Єзекіїля 35:11–15; 36:1–10, 13–14, 17–35; 37:1–14, 16, 23, 28; 38:1–4, 7–8 (з пропусками). Римляни захопили Масаду у квітні 73 року н. е., отже, сувої мали бути створені до цієї дати.

Зауважте, що Талмон вважає, що фрагмент з «Буття» (Буття 46:7–11) міг походити з парафрази «Буття», включеної до «Книги Ювілеїв».

Папірус Наша, датований 150 роком до н. е., містить Десять заповідей, складених із Виходу 20:2–17 та Повторення Закону 5:6–6:4 і далі. У ньому шоста та сьома заповіді розміщені в зворотному порядку.

У Ваді Мурабаат/Мураббаат було знайдено гебрейський сувій (Mur.88) із десятьма з дванадцяти Малих Пророків, що датується приблизно 132 роком н. е. У печері № 2 було знайдено невеликі фрагменти «Буття», «Виходу», «Чисел», « » «Повторення Закону» та «Ісаї». Усі сувої з Мурабаата практично ідентичні масоретському тексту.

Ранні церковні автори, ще в 96–98 рр. н. е., широко посилалися на Старий Завіт.

Єврейські переписувачі, незважаючи на свою ворожість до християнства, зберегли той самий Старий Завіт, який сьогодні міститься в кожній протестантській Біблії.

Як додаткова примітка для мусульман: у Корані сказано, що мусульмани повинні вірити в усіх пророків і що Бог дав Ісусу Тору та Євангелія.

У сурі 4:150–151 сказано: «Ті, хто заперечують Аллаха та Його посланців і прагнуть розмежувати Аллаха та Його посланців, кажучи: „Ми віримо в одних, а інших відкидаємо“, і прагнуть зайняти проміжну позицію, (151) — вони, воістину, є невіруючими;...»

У сурі 3:48 сказано: «І Аллах навчить його [Ісуса] Писанню та Мудрості, Торі та Євангелію». Якщо Ісуса навчали Старому Завіту, а ми маємо Старий Завіт з часів Ісуса, то Ісуса навчали саме тому, що маємо ми.

У сурі 3:50 сказано: «„Я [Ісус] прийшов до вас, щоб підтвердити Тору, яка була до мене. … Я прийшов до вас із Знаком від вашого Господа. Тож бійтеся Аллаха і слухайтеся мене“». Людям майже неможливо виконати наступне:

У сурі 5:47 сказано: «Нехай Люди Євангелія судять за тим, що Аллах відкрив у ньому...». Якщо Люди Євангелія мають судити за тим, що Бог відкрив у Євангелії, то як може Євангеліє, за яким вони мають судити, не бути тим Євангелієм, за яким Бог наказав їм судити?

У сурі 5:48 сказано: «Тобі (Люди Книги) Ми ниспослали Писання в істині, підтверджуючи Писання, що прийшло перед ним, і охороняючи його в безпеці: тож суди між ними за тим, що Аллах ниспослав, і не слідуй за їхніми марними бажаннями, що відхиляються від істини, яка прийшла до тебе...»

У сурі 15:9-10 сказано: «Ми, без сумніву, ниспослали Послання; і Ми, безперечно, охоронятимемо його [від спотворення]. Ми вже посилали посланців перед тобою серед давніх народів». У сурі 15:9 йдеться не лише про те, що «Коран» був охоронений, а про «Послання».

Підсумовуючи, Бог є Всемогутнім, Всезнаючим і аж ніяк не недбалим. Ми можемо бути впевнені, що Він завжди зберігає правильний шлях для тих, хто прагне слідувати туди, куди Він веде.

Питання: Скільки віршів і слів міститься в Старому Завіті?

В: Згідно з Віком Еллісоном у книзі «That’s In the Bible? — The Ultimate Learn-As-You-Play Bible Quiz Book» (Dell Trade, 1994), с. 18, Старий Завіт (у версії KJV) налічує 23 214 віршів і 647 000 слів англійською мовою. Серед них: «Буття» — 1 533, «Вихід» — 1 213, «Левіт» — 859, «Числа» — 1 288 та «Повторення Закону» — 959, що загалом становить 5 852 вірші в Торі.

Питання: Які є докази того, що євреї визнавали відсутність пророків протягом 400-річного періоду?

Відповідь: Існує щонайменше чотири джерела доказів.

У 1-й книзі Макавеїв 4:46; 9:27; 14:41 сказано, що народ чекав, «поки не з’явиться пророк».

У «Посібнику з дисципліни» серед Сувоїв Мертвого моря також йшлося про очікування «приходу пророка».

У Вавилонському Талмуді, Сангедрін 11а, сказано: «Після останніх пророків — Аггея, Захарії та Малахії — Святий Дух відійшов від Ізраїлю».

У Новому Завіті ніколи не цитується жодна книга, написана після Малахії.

Питання: На скільки розділів євреї поділяли Старий Завіт?

Відповідь: Як показано у книзі «Загальний вступ до Біблії» (с. 243), різні євреї мали різні класифікації.

У Септуагінті, християнських рукописах «Ватиканус» і «Синайтикус», а також у переліку єврейського новонаверненого Епіфанія Саламського (бл. 315–403 рр. н. е.) класифікації немає.

Про «Закон» і «Пророків» згадує Ісус у Євангелії від Матвія 7:12; 22:40.

Про Мойсея та всіх пророків згадується в Євангелії від Луки 24:27.

«Закон Мойсея, Пророки та Псалми» — саме це сказав Ісус у Євангелії від Луки 24:44.

«Закон (Тора), Пророки, Писання» вперше згадуються у Пролозі до «Еклезіаста» (бл. 132 р. до н. е.), але там не вказано, які книги входять до кожного розділу.

Йосип Флавій (бл. 100 р. н. е.) також виділяє три розділи, але у розділі «Писання» налічує лише 4 книги. Очевидно, книга Рут зараховувалася до книги Суддів, Плач Єремії — до книги Єремії, а книги Естер та Даниїла — до пророків.

Філон Єврей (жив у 20 р. до н. е. — 50 р. н. е.) згадував «Закон, Пророцтва, а також гімни та інші твори, що сприяють і вдосконалюють знання та благочестя» («Про життя, присвячене роздумам», 3.25).

Вавилонський Талмуд запропонував сучасний тричленний поділ.

Закон (Тора): (п’ять книг у такому порядку: «Буття», «Вихід», «Левіт», «Числа», «Повторення Закону»)

Пророки: 8 книг у такому порядку: «Йошуа», «Судді», 1 і 2 «Самуїл» (як одна книга), 1 і 2 «Царів» (як одна книга), «Ісая», «Єремія», «Єзекіїль», дванадцять малих пророків (від Осії до Малахії). У єврейській Біблії дванадцять малих пророків йдуть безпосередньо після «Єзекіїля».

Писання (Кетубім): 11 книг у такому порядку: Йов, Псалми, Притчі, Еклезіаст, Пісня пісень, Рут, Естер, Плач Єремії, Даниїл, Ездра-Неємія (як одна книга) та 1 і 2 Хроніки (як одна книга).

Питання: Коли були написані книги Старого Завіту і де в Новому Завіті наводяться цитати з них?

Відповідь: Старий Завіт — одна з найдивовижніших книг у всьому світі. Його тридцять дев’ять книг були написані протягом тисячі років царями, рабами, священиками, воїнами, пастухами, багатими та бідними. Нижче наведено таблицю дат написання та частковий перелік посилань у Новому Завіті. Повний перелік посилань див. у праці Курта Аланда та ін. «Грецький Новий Завіт», 3-тє видання, 1975 р., с. 897–903.

Автор — це особа, якій Бог відкрив Своє слово. Ці слова записував або сам автор, або його секретарі. Наприклад, багато пророцтв Єремії записав його писар Барух. У Єремії 51:64 сказано: «...Тут закінчуються слова Єремії».

У Новому Завіті міститься близько 250 посилань на уривки зі Старого Завіту. Автори Старого Завіту часто згадували один одного.

П’ять книг Закону: Йошуа 1:7; 8:31; 23:6; 1 Царів 2:3; 2 Царів 14:6; 17:37; 18:6; 1 Хроніки 16:40; 2 Хроніки 17:9; 23:18; 30:5, 16, 18; 31:3; 35:26; Ездра 3:2, 4; 6:18; 7:6; Даниїл 9:11, 13; Осія 8:12.

Ездра: Неємія 8:1; Неємія 12:32

Неємія: Ездра 2:2

Ісая: 2 Царів 19:2; 2 Хроніки 32:20

Єремія: Даниїл 9:2; 2 Хроніки 36:22

Йона: 2 Царів 14:25

Міхей: Єремія 26:18

Аггей: Ездра 5:1; Ездра 6:14

Захарія: Неємія 12:1,4,16; Ездра 5:1; 6:14

Суть у тому, що книги Старого Завіту доповнюють одна одну, як частини пазла, що з’єднуються між собою.

Питання: Які стародавні книги згадуються в Старому Завіті, але не входять до його складу?

Відповідь: У давнину, так само як і зараз, існувало чимало релігійних та історичних творів, багато з яких мали різну якість. Окрім апокрифічних книг, існують так звані «псевдоапокрифічні книги (псевдоепіграфи)», які сьогодні ніхто не визнає. Це часто фальшиві твори, які нібито написані історичною постаттю, але насправді не є такими. Звісно, якщо щось є неправдивим, це не є Божим словом. Інші книги, хоч і не є досконалими, але й не такі вже й погані. Звісно, якщо благочестива людина пише щось правдиве, це не обов’язково є Божим словом, і вона сама не стверджувала, що це так. Так само хороша християнська книга, написана сьогодні, може бути доброю, але не є Божим словом. Деякі книги, як-от «1 Енох», є складнішими. «Перша книга Еноха» — це компіляція, причому найдавніший автор, ймовірно, написав більшу частину першої частини. До речі, у Юди 14–15 наводяться цитати з найдавнішої частини «Першої книги Еноха».

У самому Старому Завіті згадуються деякі книги та записи, копій яких ми сьогодні не маємо.

Діяння Соломона, 1 Царів 11:41

Хроніки царів 1 Царів 14:19, 29

Царі Юдеї/Ізраїлю 2 Хроніки 16:11; 25:26; 27:7; 28:26; 32:32; 35:27; 36:8

Царі Ізраїлю 2 Хроніки 20:34; 24:27; 33:18; 1 Царів 14:19

Яшер (Праведний) — Ісус Навин 10:13; 2 Самуїл 1:18

Війни Господні Числа 21:14

Ці книги ніколи не вважалися частиною Святого Письма, а були просто іншими надійними записами, які були втрачені для сучасного світу.

Питання: Які переліки книг Старого Завіту ми маємо, окрім біблійних текстів?

Відповідь: Ось ці переліки.

Бен Сіра, II століття до н. е. — усі книги

Філон Олександрійський, єврей (De Vita Contemplativa 25) — 3 розділи

Йосип Флавій, єврейський письменник <100 р. н. е. «Проти Апіона» 1.8.

Єврейський собор у Ямнії, 90 р. н. е. — без апокрифів

Собор у Карфагені, 397 р. н. е. — містить історичні апокрифи (включно з 1-ю та 2-ю книгами Ездри та «Молитвою Манасії», яких сьогодні немає в католицьких апокрифах)

Питання: Де в Старому Завіті зустрічаються хіазми?

Відповідь: Хіазми — це симетрична поетична структура, поширена в єврейській поезії. Ось деякі з них.

Буття 7:4–8:12; 7:21–23а

Левит 24:13–23

Левит 25:14-17

Числа 15:35-36

1 Самуїл 2; 3:17; 3:1–4:1; 8:5–22 та 18:20–26

2 Самуїла 1:19-27; 5:17-8:18; та 23:1-7

Йов 4:5–5:27

Псалми 3:7-8; 51; 58. Псалом 109 наближається до хіазму.

Ісая 15:1–16:14; 21:1–10; 22:1–4; 22:8–11; 22:12–14; 23:1–14; 24:1–13; 26:1–21; 27:1–13; 29:9–14; 32:1–5; 37:14–20; 38:1–8; 38:10–20; 41:17–20; 42:1–4; 42:13–17; 43:1–7; 43:8–13; 43:22–24; 43:25–44:5; 44:6–8; 48:17–22; 51:1–3; 51:7–8; 51:13–15; 55:1–13; 56:9–12; 59:14–20; 61:5–9; 63:15–64:12; 65:1–66:24; 65:17–18б; 65:18в–20; 66:5–14; 66:18–24.

Єремія 9:1-11; 20:14-18

Захарія 6:9-15

Єзекіїль 26:3-14 має хіастичну структуру, хоча це й не ідеальний хіазм.

Деякі коментатори вважають, що цілі книги Естер та Матвія мають хіастичну структуру.

Питання: Де в Старому Завіті зустрічається арамейська мова?

Відповідь: У «Британській енциклопедії», том 1 (1956), на сторінці 684 зазначено: «Найдавніші записи арамейською мовою датуються приблизно 800 роком до н. е. … Алфавіт того часу мало чим відрізняється від алфавіту, викарбуваного на Моавитському камені». Там також зазначено, що існували дві тенденції, які сформувалися за часів персів.

Біблійні уривки арамейською мовою такі:

Буття 31:47 (лише два слова)

Даниїл 2:4б-7:28

Ездра 4:8–6:18

Ездра 7:12-26

Єремія 10:11

У книзі Екклезіаста є кілька арамейських виразів

Деякі імена є як єврейськими, так і арамейськими

Ел, Мордехай, Мара (Рут 1:20), Товія, Гешем

Деякі інші слова є як івритськими, так і арамейськими.

lahen («отже» арамейською, «їм» івритом) (Книга Рут 1:13)

Два написи у залах печер, розташованих за 11 миль (18 км) на захід від Аммана, Йорданія, згадують «Товія» арамейською мовою. (З 590 р. до н. е. аж до 200 р. до н. е.)

Усі книги Старого Завіту, написані після вигнання, містять деякі вавилонські або арамейські вирази, як зазначено у книзі «Коли критики запитують» (When Critics Ask), с. 265–267. Для довідки: у книзі Ісаї немає арамейських термінів.

Різні слова в Євангеліях Нового Завіту також написані арамейською мовою.

Питання: Яка в Старому Завіті різниця між помилкою переписувача (або копіїста) та помилкою в оригіналах? Яке пояснення було б більш обґрунтованим?

Відповідь: Помилки переписувачів зазвичай полягають у неправильному написанні слів, зміні кількох літер або, інколи, пропуску чи повторенні рядка тексту. Існують також навмисні зміни, коли переписувачі змінювали чи додавали слово, або додавали слово чи фразу для уточнення змісту, подібно до того, як це роблять сьогодні автори переказів.

Щодо конкретного уривка, якби ми мали лише Старий Завіт, було б важко сказати, яке пояснення є більш обґрунтованим, оскільки ми не маємо достатньої кількості рукописів. Однак ми можемо провести аналогію з понад 10 000 рукописів Нового Завіту. У рукописах Нового Завіту міститься багато варіацій з однією, двома та трьома літерами, що зумовлені помилками переписувачів та орфографічними помилками. Стверджувати, що рукописи Нового Завіту містять багато помилок переписувачів, оскільки ми маємо багато рукописів, які це підтверджують, а Старий Завіт майже не містить таких помилок, оскільки у нас немає багато рукописів, що демонструють варіації, не мало б сенсу, адже ми не маємо такої великої кількості рукописів Старого Завіту. Ні, скоріше за все, частота помилок переписувачів у Старому Завіті, ймовірно, приблизно така сама, як і в Новому Завіті.

Питання: Чи вважають конфесії Церкви Христа, що Бог Старого Завіту відрізняється від Бога Нового Завіту? (це запитання поставив християнин)

Відповідь: Ні, це неправдиве звинувачення, про яке я чув. Деякі церкви Церкви Христа дотримуються серйозних помилок щодо того, що водне хрещення насправді спасає людей, що суперечить Діям 10:44–48, а також пелагіанського погляду на людську природу, що суперечить Івана 6:44, 65 та Римлян 3:10–18. Однак, наскільки мені відомо, жоден член Церкви Христа ніколи не стверджував, що Бог Старого Завіту відрізняється від Бога Нового Завіту. Це стверджували різні школи гностиків — давнього виду єресі, які відмовлялися поклонятися Творцю.

Питання: Чому в Старому Завіті Бог карає людей на кожному кроці, а зараз цього не робить?

Відповідь: До приходу Ісуса Бог ставився до ізраїльтян дещо інакше, ніж до християн після розп’яття.

У Старому Завіті Бог створив для Себе народ із нащадків Якова. Вони не мали всіх тих знань, які дано нам сьогодні, але розуміли важливість жертвоприношень та серйозність гріха. Хоча майже кожна головна тема Нового Завіту зустрічається й у Старому Завіті, там вона часто була нечіткою, викладена у завуальованій формі.

З приходом Ісуса Бог ставиться до Своїх дітей, з усіх націй і народів, лагідніше. Щодо євреїв, які відкинули Ісуса, та їхніх нащадків, здається, що Бог більше не має їм чого сказати чи як з ними поводитися, хоча вони знову з’являться на сцені в кінці часів.

Звісно, можна стверджувати, що Божі «кари» насправді не надто змінилися, оскільки люди й досі потрапляють до пекла. Просто в часи Старого Завіту, коли знання були обмежені, Бог давав більше попереджень, тоді як у часи Нового Завіту ми вже були попереджені.

Питання: Які ранні автори називали Старий Завіт саме «Старим Завітом»?

Відповідь: Ось список. Якщо автор згадує Новий Завіт, але не Старий, то мається на увазі Старий Завіт. Якщо це лише мається на увазі, назва не виділена жирним шрифтом і поруч зазначено «Мається на увазі».

Юстин Мученик (бл. 138–165 рр. н. е.) згадує про те, «як Новий Завіт, який Бог раніше оголосив», у «Діалозі з євреєм Трифоном», розд. 51, с. 221.

Мелітон Сардський (170–180 рр. н. е.) згадує «Старий Завіт» і перелічує книги у фрагменті 4 з «Книги витягів», т. 8, с. 759

Іриней (182–188 рр. н. е.) згадує Новий Завіт і Старий Завіт у праці «Проти єресей», книга 5, розділ 34.1, с. 563. Він також згадує про це на с. 564

Мураторіанський канон (бл. 170 р. н. е.), розділ 3, стор. 603, згадує Старий Завіт.

Климент Олександрійський (193–202 рр. н. е.): «Бо Бог є джерелом усього доброго; але деяких речей — насамперед, як-от Старого та Нового Завітів»; «Стромати», книга 1, розділ 5, стор. 305. Див. також «Стромати», книга 4, розділ 21, стор. 434.

Тертуліан (бл. 213 р. н. е.): «Він чітко визначений для нас у всіх Писаннях — у Старому Завіті як Христос Божий, у Новому Завіті як Син Божий». «Проти Праксея», розд. 24, с. 620.

Тертуліан (207/208 р. н. е.) згадує Старий і Новий Завіти у «П’яти книгах Тертуліана проти Маркіона», книга 4, розділ 6, стор. 351.

Іполит (225–235/6 р. н. е.) (побічно) посилається на Новий Завіт у «Фрагментах з коментарів» — «Коментар до Буття» 49:11, с. 165

Астерій Урбанус (бл. 232 р. н. е.) «Але вони ніколи не зможуть довести, що хоч один із пророків Старого Завіту чи хоч один із пророків Нового…» «Ексордіум», т. 7, розд. 9, с. 337

Коммодіан (бл. 240 р. н. е.): «Тепер, вражений, поклянися, що ти повіриш у Христа; бо Старий Завіт проголошує про Нього». «Настанови Коммодіана», розд. 25, с. 207

Оріген (225–254 рр. н. е.) згадує «Старий Завіт» у праці «Оріген проти Цельса», книга 7, розділ 24, стор. 620. Він згадує Старий і Новий Завіти у «Коментарі до Євангелія від Івана», книга 5, розділ 4, стор. 348.

Новатіан (250–257 рр. н. е.) згадує Старий і Новий Завіти у своєму «Трактаті про Трійцю», розд. 7, с. 617. Він також згадує істину як Старого, так і Нового Завітів у розд. 17, с. 627.

Анонімний «Трактат про повторне хрещення» (бл. 248–256 рр. н. е.), розділ 15, стор. 676, цитує Числа 11:17 як слова, сказані Богом Мойсею в Старому Завіті.

Кіпріан Карфагенський (бл. 246–258 рр. н. е.) згадує Старий Завіт у «Трактатах Кіпріана», трактат 12, розд. 4, с. 509

Діонісій Римський (259–269 рр. н. е.) стверджує, що Трійця згадується у Святому Письмі, але вчення про «трьох богів не викладається ані в Старому, ані в Новому Завіті». «Проти сабеліанців», розд. 1, т. 7, с. 365

Архелай (262–278 рр. н. е.) зазначає, що не існує ані двох Старих Завітів, ані двох Нових Завітів. (Говорить християнин Діодор) «Суперечка з Манесом», розд. 45, с. 220

Архелай (262–278 рр. н. е.) посилається на Старий Завіт. «Суперечка з Манесом», розд. 42, с. 217

Анатолій Олександрійський (270–280 рр. н. е.) згадує «Старий Завіт», що передбачає існування Нового. «Пасхальний канон» Анатолія Олександрійського, розд. 8, с. 148

Вікторін з Петау (загинув мученицькою смертю у 304 р. н. е.) згадує Старий і Новий Завіти у своєму «Коментарі до Апокаліпсису блаженного Івана», с. 345

Методій (270–311/312 рр. н. е.): «Я наведу вам, о діви, із Старого Завіту записане пророцтво з Книги Суддів, щоб показати, що я говорю правду», «Бенкет десяти дів», промова 10, розд. 2, с. 348

Олександр Олександрійський (313–326 рр. н. е.) «І крім благочестивого вчення про Отця та Сина, ми сповідуємо одного Святого Духа, як навчають нас Божі Писання; Він надихнув як святих людей Старого Завіту, так і божественних вчителів того, що називається Новим». «Листи про аріанську єресь», Лист 1, розд. 12, с. 296

Лактанцій (бл. 303–бл. 325 р. н. е.) «Але все Писання поділяється на два Завіти. Те, що передувало приходу та стражданням Христа, — тобто Закон і Пророки, — називається Старим Завітом; а те, що було написано після Його воскресіння, називається Новим Завітом». «Божественні інститути», книга 4, розділ 20, стор. 122

Після Нікейського собору

Євсевій (318–339/340 рр. н. е.)

Атанасій (367 р. н. е.) згадує «Старий Завіт» і перелічує його книги у «Святковому листі» Атанасія, 39, розд. 4, с. 552

Ефраїм/Ефрем (350–378 рр. н. е.)

Василій Каппадокійський (357–379 рр. н. е.) посилається на Новий Завіт у «Листі» № 42, розділ 3, с. 144–145.

Кирило Єрусалимський (бл. 349–386 рр. н. е.) згадує Старий і Новий Завіти у лекції 2.4, с. 8, та 3.6, с. 15

Лаодікійський собор (343–381 [або 363] р. н. е.) у каноні 59, с. 158 згадує Старий і Новий Завіти.

Григорій Ніський (382–383 рр. н. е.) згадує Старий Завіт у праці «Проти Евномія», книга 11, розділ 5, с. 238

Амвросій Міланський (370–390 рр. н. е.) згадує Старий і Новий Завіти у праці «Про християнську віру», книга 1, розділ 8.57, с. 210

Григорій Назіанзенський (330–391 рр. н. е.)

Пацій Барселонський (342–379/392 рр. н. е.) згадує Новий Завіт у праці «Про каянників», розд. 4.1, с. 74

Дідім Сліпий (398 р. н. е.) посилається на Старий і Новий Завіти. «Коментар до книги Захарії», 8, с. 201

Сирійська «Книга ступенів» (Liber Graduum) (350–400 рр. н. е.)

Епіфаній Саламський (360–403 рр. н. е.) згадує Старий і Новий Завіти. «Панаріон», розділ 3, коментарі 1 і 5, с. 334

Коментар Руфіна до Апостольського Символу Віри (374–406 рр. н. е.)

Іоанн Златоуст (загинув мученицькою смертю 407 р. н. е.) посилається на «Старий Завіт» «Нікейські та пост-Нікейські отці», перша серія, т. 11, с. 349

Карфагенський собор (393–419 рр. н. е.)

Єронім (417–420 рр. н. е.)

Августин Гіппонський (417–426 рр. н. е.) згадує Старий Завіт у праці «Про місто Боже», книга 17, розділ 5, с. 345 та книга 17, розділ 7, с. 347. Також у «Коментарі до Псалмів», 405, 521, 531, 681

Джон Кассіан (419–430 рр. н. е.) На Новий Заповіт згадується за назвою у праці Джона Кассіана «Інститути», книга 1.1, с. 201, та у «Бесідах з абатом Пафнутієм», розділ 15, с. 327

Вінсент Лерінський (бл. 434 р. н. е.) посилається на «Старий Завіт». «Заповіти», розд. 10, с. 138

Сократ (бл. 400–439 рр. н. е.) «Церковна історія» Сократа

Теодорет Кірський (423–458 рр. н. е.)

Халкедонський собор (451 р. н. е.)

Папа Лев I Римський (440–461 рр. н. е.)

Серед єретиків та фальшивих книг

Марінус (бл. 300 р. н. е.), бардасенський, у суперечці з Адамантієм посилався на «Старий Завіт» і називав Давида пророком. «Діалог про істинну віру», розд. 862а, 20, с. 173

Теодор Мопсуестійський (392–423/429 р. н. е.) згадує Старий Завіт та сімдесят перекладачів Божого Писання. «Коментар до книги Софонії», розд. 1, с. 289

Питання: Які основні рукописи Старого Завіту збереглися до наших днів?

Відповідь: Існує шість основних сімей рукописів.

1. Масоретський текст — це група рукописів, яку самі євреї зберігали протягом Середньовіччя.

2. Самарійський П’ятикнижжя дуже близьке до Масоретського тексту та Сувоїв Мертвого моря, за винятком деяких очевидних змін (гора Герізім замість Єрусалима тощо). Однак усі рукописи Самарійського П’ятикнижжя є середньовічними. Серед них — Кодекс Add. 1846 (1100 р. н. е.), Кодекс B (1345/1346 рр. н. е.), Рукопис E (1219 р. н. е.) та Сувій «Сефер Абіша» (XII–XIII ст.). Вони також переклали свою Тору на арамейську, грецьку та арабську мови.

3. Грецька Септуагінта, включаючи люкіанську редакцію та християнські твори.

4. «Гексапла» Орігена містила «П’яту колону» Септуагінти. Памфіл та Євсевій багато разів її копіювали та розповсюджували. До нас дійшов рукопис цього тексту, відомий як Лейденський кодекс Сарравіанус (IV або V століття н. е.). «Нікейські та пост-Нікейські отці», друга серія, т. 1, с. 38

5. Сирійський переклад не лише дає нам підказки щодо конкретних слів, значення яких у стародавній івриті важко встановити з певністю; він також показує нам, як розуміли ці вірші за часів Христа.

6. Сувої Мертвого моря, що датуються приблизно часами Христа. Більшість цих рукописів найбільше схожі на масоретський текст, але деякі більше нагадують Септуагінту. Окрім біблійних рукописів, серед них є також багато коментарів до Святого Письма та інших релігійних книг.

Крім того, ось інші рукописи, які було знайдено.

Папірус Наша, датований 150 роком до н. е., містить Десять заповідей, об’єднаних із Виходу 20:2–17 та Повторення Закону 5:6–6:4 і далі. Це був найдавніший відомий біблійний текст до відкриття Сувоїв Мертвого моря. Його фотографія розміщена в «Новому міжнародному словнику Біблії» на стор. 228.

У Масаді було знайдено примірник книги «Йошуа», датований 169–93 рр. до н. е. за результатами радіовуглецевого датування за допомогою мас-спектрометра. («Сувої Мертвого моря сьогодні», с. 18). Римляни захопили Масаду у квітні 73 р. н. е., отже, ці рукописи мали бути створені до цієї дати.

Нахаль-Хевер — це печера поблизу Ен-Геди, що на захід від Мертвого моря, у якій знайдено фрагмент книг малих пророків грецькою мовою (8 Hev XIIgr). Там також знайдено Книгу Чисел (5/6 Hev 1a) та Псалтир (5/6 Hev 1b). Згідно з книгою «Рукописи грецької Біблії» (Manuscripts of the Greek Bible), с. 34, вони були написані між 50 р. до н. е. та 50 р. н. е. Заможня жінка на ім’я Бабата знайшла там притулок на початку повстання Бар-Кохби проти Риму. Це перероблений варіант Септуагінти, створений у Юдеї, який майже повністю збігається з масоретським текстом.

Сувій Малих Пророків із Ваді Мурабаат (Mur 88) датується приблизно 132 роком н. е. Він містить уривки з книги Хабакука 1:3–2:11 та 2:18–3:19. У Ваді Мурабаат також збереглися деякі твори самого Бар-Кохби, написані у 132 році н. е.

Питання: Що таке Септуагінта?

Відповідь: Септуагінта (скорочено LXX) — це переклад Старого Завіту на грецьку мову. Вона складається з усього єврейського Старого Завіту та деяких додаткових матеріалів. Переклад Септуагінти розпочався приблизно у 285 р. до н. е. (щодо Тори), а Старий Завіт було завершено до 160 р. до н. е. Переклад Тори був високої якості, але інші книги, такі як деякі книги малих пророків, були просто переказами; найпереказнішою була книга Ісаї. Проте читати Септуагінту цікаво з двох причин:

а) щоб побачити, чим вона відрізняється від масоретської версії, та

б) щоб дізнатися, як євреї до нашої ери тлумачили зміст Старого Завіту, перекладаючи його іншою мовою.

Слід пам’ятати, що александрійський грецький діалект до нашої ери не мав тих богословських термінів, які були в івриті та грецькій мові після нашої ери. Дійсно, Септуагінта та вивчення Старого Завіту грецькою мовою, можливо, відіграли певну роль у тому, що до часів Христа богословські терміни стали придатними для вираження грецькою мовою. Крім того, деякі уривки в Новому Завіті більше збігаються з Септуагінтою, ніж із масоретським текстом.

Назва «Септуагінта» походить від слова, що означає «сімдесят». Легенда, викладена в так званому «Листі Арістея», розповідає, що 72 євреї з Єрусалима прибули до Олександрії й переклали Старий Завіт за 72 дні. Філон також зазначає, що вони перекладали його неподалік від Олександрії.

Існують різні версії Септуагінти. Окрім основної лінії тексту, існують так звані «люкіанські тексти» Септуагінти. Люкіан був вчителем у церкві Антіохії.

У «Новому міжнародному словнику Біблії» (с. 1002) зазначено, що найдавнішим відомим примірником Септуагінти є фрагмент з Книги Повторення Закону 25:1–3, датований 150 роком н. е. Однак у «Біблійному словнику Вікліфа» (Wycliffe Bible Dictionary), с. 436–438, зазначено, що найдавнішим відомим існуючим примірником Септуагінти є примірник книги Левіт, що датується 100 р. до н. е., знайдений серед Сувоїв Мертвого моря в печері № 4. Що стосується повних Біблій, то Ватиканус (325–350 рр. н. е.) та Александринус (бл. 450 р. н. е.) містять Старий Завіт у перекладі Септуагінти. У «Синайському» (340–350 рр. н. е.) міститься більша частина Старого Завіту Септуагінти, хоча й без уривків з Книги Повторення Закону 4:22–28:67 та 30:17 до кінця.

Питання: Чи містила Септуагінта всі апокрифи?

Відповідь: Консервативні протестантські християни дотримуються двох точок зору.

а) Так, усі апокрифи містяться в рукописах «Ватиканус» (325–350 рр. н. е.) та «Александрінус» (бл. 450 р. н. е.). Рукопис «Синайський» (340–350 рр. н. е.) містить книги «Товіт», «Юдіт», 1-шу та 4-ту книги Макавеїв, «Мудрість» та «Сирах». Близько 19 церковних письменників до Нікейського собору цитували книги історичних апокрифів, що входять до « ». Наприклад, Кипріан Карфагенський (бл. 246–258 рр. н. е.) цитує «Еклезіаста» у «Трактаті 8», розд. 2, с. 476, та «Книгу Товіта» у «Трактаті 8», розд. 5, с. 477. Деякі ранні церковні письменники вважали ці книги Святим Письмом, а інші — ні.

б) Ні, на сьогодні збереглися лише «Сирах» та, ймовірно, уривки з «Товіта», які, як доведено, були написані до нашої ери. Серед сувоїв Мертвого моря 2Q18 (=2QSir) містить уривки з «Сираха» 6:14–15, 20–31, а печера 7, ймовірно, містить уривки з «Товіта». У Печері 4 знайдено п’ять фрагментів книги Товіта (від 4Q196 до 4Q200), чотири з яких написані арамейською мовою, а один — івритом. Крім того, у книзі «Відповіді на 101 запитання щодо Сувоїв Мертвого моря» (с. 25) зазначено, що серед сувоїв, знайдених у Масаді, є уривок із книги Сираха 39:27–44:17c, написаний івритом. Фотографія уривка з книги Товіта 6:12–7:10 у 4QTobitb (=4Q197) наведена у книзі «Значення Сувоїв Мертвого моря» (The Meaning of the Dead Sea Scrolls), с. 184. 11QPs(a) містить уривок із книги Сираха 51:13–30; переклад цього тексту наведено у книзі «Значення Сувоїв Мертвого моря», с. 186.

Інші книги: Сувої Мертвого моря також містили низку гімнів та інших книг, яких немає в апокрифах, зокрема «1 Енох», «Ювілеї» та багато інших, відомих лише серед сувоїв Мертвого моря. Отже, наявність книги Сираха та, можливо, книги Товіта серед сувоїв Мертвого моря не доводить, що хтось, навіть кумранська громада, обов’язково вважав їх Святим Письмом.

Книги Біблії: Серед Сувоїв Мертвого моря були копії Септуагінти з книги Вихід 28 (7Q1 = 7QLXXExod, Вихід 28:4–7), Левіт (4Q119, 4Q120), Числа (4Q121), Повторення Закону (4Q35; 4Q122). Очевидно, що серед сувоїв Мертвого моря не було жодних копій інших книг Септуагінти, і, звичайно ж, жодних апокрифічних книг Септуагінти.

У книзі «The Dead Sea Scrolls Translated» (с. 467–518) наведено багато деталей щодо рукописів Септуагінти. Найбільш незвичайним є 4Q51. Це копія 1-ї та 2-ї книг Самуїла у вигляді гебрейського рукопису, текст якого, як видається, є гебрейським оригіналом, на якому ґрунтується Септуагінта Самуїла. 4Q76 (4QXIIa) містить книги Захарії, Малахії та Йони і, як видається, є проміжним варіантом між масоретським текстом та Септуагінтою.

У «Археологічній енциклопедії Святої Землі» (с. 114) зазначено, що, на відміну від книг Біблії, копії апокрифічних рукописів не були написані переписувачами, які мешкали в Кумрані, а ці рукописи були привезені до Кумрану.

Хоча апокрифічні книги, безсумнівно, були написані до часів Христа, у книзі «Коли запитують культисти» (с. 287) зазначається, що ми не можемо з упевненістю стверджувати, чи були вони додані до Септуагінти до чи після часів Христа.

Висновок: Хоча ми не маємо прямих доказів того, чи апокрифічні книги спочатку вважалися деякими частиною Біблії до чи після Христа, Климент Римський цитував Книгу Юдити в 1-му листі Климента, розділ 55, не зазначаючи, що це не є Святим Письмом. Оскільки весь апокриф був переписаний у Септуагінту до 325 року н. е., і немає жодних згадок про те, що християни чи євреї знали про те, що він був доданий лише після часів Христа, то можна з упевненістю сказати:

Висновок 1: Ми не можемо довести, що вони були в Септуагінті до часів Христа, але,

Висновок 2: вона була включена в якийсь момент, і доказів того, що це було додано після Христа, немає.

Питання: Що таке люціанівська редакція Септуагінти?

Відповідь: Лукіан був пресвітером (старшим) у церкві в Антіохії, який загинув мученицькою смертю у 312 році н. е. Він створив копію Септуагінти, у якій виправив недоліки грецької граматики та стилю.

Ми не маємо жодних збережених писань про теологію Лукіана. Однак одним із його учнів був Арій, а іншим — аріанський єретик Євсевій Нікомедійський (не Євсевій, церковний історик). Див. «Перші сім Вселенських соборів (325–787)», с. 51–53, 77 для отримання додаткової інформації.

Питання: Які ще грецькі переклади Старого Завіту існували?

Відповідь: Окрім Септуагінти та люціанівської редакції Септуагінти існували ще три грецькі переклади.

Акіла: Після того, як християнство почало поширюватися, Акіла, прозеліт іудаїзму з Понту, у 126 р. н. е. зробив переклад з метою протистояння Септуагінті, оскільки християни використовували Септуагінту для навернення євреїв.

Симмах: Ебіоніти — це християнська секта, яка дотримувалася багатьох єврейських обрядів і не вірила, що Ісус є Богом. Ебіоніт Симмах здійснив переклад у II столітті.

Теодотіон був ще одним ебіонітом, який здійснив переклад у тому ж столітті. Однак від їхніх текстів збереглися лише невеликі уривки.

Питання: Який загальний огляд Сувоїв Мертвого моря та кумранської громади, яка їх зберегла?

Відповідь: Бог обіцяв зберегти Своє Слово в Ісаї 59:21; 40:8; Псалмі 119:89 та 1 Петра 1:23–25. Однак, оскільки до 950 року н. е. існувало мало рукописів Старого Завіту, комусь може бути цікаво, наскільки точно Старий Завіт передавався до того часу. Але в 1947 році бедуїнський хлопчик Мухаммад Ад-Дхіб кинув камінь у печеру в Кумрані й почув тріск кераміки. Це дозволило виявити заховану бібліотеку, що містила від 500 до 867 рукописів часів Ісуса, з яких від 1/4 до 1/3 становили біблійні тексти.

У Кумрані одночасно проживало лише близько 200–300 людей. Кумран був схожий на монастир, адже з 1 200 могил на кладовищі лише 6 належали жінкам, а 4 — дітям. Там було близько 200–300 печер, і люди мешкали в 30 з них. Однак більшість людей жила в хатинах або наметах. Монети, знайдені в Кумрані, свідчать про те, що люди жили там приблизно з 135 р. до н. е. до раптового руйнування в 68 р. н. е. Римляни захопили Кумран і вбили або взяли в рабство всіх, хто не встиг втекти.

Вірування єврейської секти «Діти Світла»: Сучасні вчені колись плутали мешканців Кумрана з есенами через їхню схожість. Ця секта, яка називала себе «Діти Світла», виникла приблизно у 200 р. до н. е. Вони вірили у воскресіння мертвих (як і фарисеї), практикували хрещення через занурення, а також мали наглядачів, подібних до християнських єпископів. Вони вважали Мелхіседека небесною істотою і вірили, що нечестиві будуть знищені.

Коментарі з Кумрана до Буття 49:10 та Ісаї 11:1–3 свідчать, що вони визнавали ці уривки месіанськими пророцтвами. Як і інші, кумранська громада вірила, що Месія творитиме чудеса та зцілюватиме. Вони також вірили, що Месія особисто вб’є римського імператора. Щоб поховати всіх загиблих у результаті військових перемог Месії, знадобилися б роки. Отже, як зазначає видання «Christian News» (23.11.1998), «Тепер ми знаємо, що коли Каяфа проводив суд над Ісусом, йому залишалося лише змусити Ісуса визнати, що він є Месією. Оскільки Ісус, який звершив передбачені чудеса, зробив це визнання, його вважали винним у зраді імператора».

Завітаємо до «Бібліотеки»: в одинадцяти печерах збереглося близько 95 000 фрагментів, з яких 40 000 — лише в печері № 4. Серед фрагментів, що не належать до Біблії, є мезузи (вірші, прикріплені до одвірків) та філактерії (вірші, що носяться на руці та лобі) з книг «Вихід» та «Левіт». Ось деякі зі збережених текстів Старого Завіту.

Жодні коментарі до інших книг не свідчили про те, що вони вважали небіблійні книги Святим Письмом.

Пролиття світла на єврейську культуру тих часів є однією з важливих функцій Сувоїв Мертвого моря.

У «Біблійному словнику Вікліфа» (с. 441) зазначено, що Сувої Мертвого моря свідчать про те, що Євангеліє від Івана, на відміну від того, що вважалося елліністичним документом II століття, «як ніколи раніше доводить, що є твором Палестини I століття завдяки численним паралелям із Кумранськими текстами».

Один рукопис із печери № 4 у Кумрані — це Книга Виходу з Самаритянського П’ятикнижжя. Один із найдавніших сувоїв, 4Q17, містить текст від Виходу 38 до Левіта 2. Він був переписаний приблизно у 250 р. до н. е. і є практично ідентичним до масоретського тексту. Сувій Ісаї містить повний текст книги Ісаї. Він та інший примірник із печери № 1 збігалися зі стандартною єврейською Біблією на 95 % тексту, згідно з книгою «Огляд вступу до Старого Завіту» (A Survey of Old Testament Introduction), с. 25. (Для вибіркової перевірки я проаналізував власну вибірку і виявив повну збіжність на рівні 94,6 % при порівнянні по кожній приголосній.)

Між масоретським текстом та текстами Кумрана існує низка незначних відмінностей, які можуть бути зумовлені діалектними відмінностями та змінами, подібно до того, як сьогодні ми маємо британську англійську та американську англійську. Ось кілька найпомітніших або найважливіших відмінностей. Крім того, вчені застерігають, що, хоча масоретські переписувачі докладали надзвичайної ретельності, точно копіюючи кожен сувій, секта в Кумрані, можливо, не дотримувалася таких високих стандартів при копіюванні.

У тексті Масоретського перекладу в Вихід 1:5 сказано, що до Єгипту пішло 70 осіб. Коли Степан у Діях 7:14 назвав цифру 75, можна було б припустити, що Писання (безпомилково) зафіксувало, як Степан цитував помилку з Септуагінти, де вказано 75. Однак у Сувоях Мертвого моря також вказано 75, тож, можливо, Степан і Септуагінта в цьому випадку мали рацію.

У Повторенні Закону 32:43 є слова «нехай всі Божі ангели поклоняються Йому», тоді як у Масоретському тексті їх немає. Про це згадується в Посланні до Євреїв 1:6.

У Масоретському тексті 1 Самуїла 17:4 зазначено, що Голіаф мав зріст 6 ліктів і одну п’ядь, або приблизно 9 футів 9 дюймів. Однак у Септуагінті та Сувоях Мертвого моря вказано 4 лікті й одну п’ядь, або близько 6 футів 9 дюймів.

Серед Сувоїв Мертвого моря було знайдено таргуми — арамейські перекази — до книги Левіт, а також два таргуми до окремих уривків книги Йова. Серед Сувоїв Мертвого моря є коментарі до Книги Буття, Псалма 37, можливо, до Пісні пісень, Ісаї, Міхея, Нахума, Софонії, дві частини Осії та сильно пошкоджений фрагмент книги Авакума від 1:2 до кінця 2-го розділу. Автори намагалися пов’язати все з подіями свого часу.

Септуагінта: У печері № 4 знайдено найдавніший примірник частини Септуагінти — текст книги Левіт, датований 100 роком до н. е. У печері № 7 знайдено примірник 28-ї глави книги Вихід. Інші сувої містять примірник книги Чисел та два примірники книги Повторення Закону. Два сувої викликають особливий інтерес. Один із них, судячи з усього, є гебрейським оригіналом, на якому базувалася Септуагінта для 1-ї та 2-ї книг Самуїла. Інший сувій із книгами Захарії, Йони та Малахії написаний на івриті, який, як видається, є проміжним між Септуагінтою та масоретським текстом. Версія книги Єремії в Септуагінті на 1/8 (2 700 слів) коротша за масоретський текст. Сувій з Мертвого моря 4QJerb підтверджує деякі з цих пропусків. Один сувій містив івритський текст Псалма 151, який також є в Септуагінті.

Апокрифи та інші книги: 2Q18 (= 2QSir) містить 6-й розділ книги Сираха (Еклезіастик), а у печері 7 знайдено фрагменти книги Товіта. У печері 4 також знайдено 5 фрагментів книги Товіта (від 4Q196 до 4Q200). У «Археологічній енциклопедії Святої Землі» (с. 114) зазначено, що, на відміну від книг Біблії, копії апокрифічних рукописів не були написані переписувачами, які мешкали в Кумрані, а були привезені до Кумрану. Хоча апокрифічні книги, безсумнівно, були написані до часів Христа, у книзі «Коли запитують послідовники куль» (с. 287) зазначається, що ми не можемо з упевненістю стверджувати, чи були вони додані до Септуагінти до чи після часів Христа.

Один сувій, 11QPs, містить додаткові псалми, так звані псалми 152–155. Окрім сувоїв Мертвого моря, різні версії цих псалмів відомі лише сирійською мовою.

Сувої Мертвого моря також містили низку гімнів та інших книг, яких немає в апокрифах, зокрема 1-у Книгу Еноха (за винятком розділу 2), 14 примірників «Ювілеїв» на івриті та багато інших текстів, відомих лише серед сувоїв Мертвого моря. Отже, наявність «Сираха» та «Товіта» серед сувоїв Мертвого моря не доводить, що хтось, навіть кумранська громада, обов’язково вважав їх Святим Письмом.

Сувої Мертвого моря корисні для того, щоб пролити світло на єврейську думку тих часів. У «Біблійному словнику Вікліфа» (Wycliffe Bible Dictionary, с. 441) зазначено, що Сувої Мертвого моря свідчать про те, що Євангеліє від Івана та твори Павла не є лише елліністичними документами II століття, а насправді мають певні паралелі з Сувоями Мертвого моря.

Підсумок: У печерах Кумрана було знайдено велику кількість рукописів Старого Завіту, що датуються часами Христа і є приблизно на тисячу років давнішими за масоретські тексти. Інші писання також дають уявлення про контекст деяких частин Нового Завіту.

Питання: Які існують відмінності у текстах Масоретського тексту та сувоїв Мертвого моря?

Відповідь: Ось кілька прикладів «найбільш значущих» відмінностей у текстах. Якщо не вказано інше, масоретський текст (MT) наводиться першим, а текст зі Сувоїв Мертвого моря — другим.

Втор. 5:5 «слово» (МТ) проти «слів» (Сувої Мертвого моря, Самарійський П’ятикнижжя, Септуагінта, Сирійський переклад, Вульгата, Таргум)

Втор 10:13 «Господь» проти «Господь, твій Бог» (Сувої Мертвого моря, Септуагінта, сирійська версія)

Втор 31:1 «пішов і промовив» проти «закінчив промовляти все» (Сувої Мертвого моря, Септуагінта)

Втор 32:8 Масоретський текст: «діти Ізраїля» проти Септуагінти: «ангели Божі» проти Сувою Мертвого моря: «сини Божі»

Втор 32:15 «Єшурун» проти «Яків наївся досхочу; Єшурун» (Сувої Мертвого моря, Самарійський П’ятикнижжя, Септуагінта)

Втор 32:19 «побачив це» проти «побачив це і заздрив» (Сувої Мертвого моря, Септуагінта)

Втор. 32:43 «народи» проти «небес» (Сувої Мертвого моря, Септуагінта)

Втор. 32:43 (відсутнє) (Масоретський текст) проти «Нехай усі Божі ангели поклоняються Йому». (Септуагінта, Послання до Євреїв 1:6 та Сувій Мертвого моря 4Q44 (=4QDeut(q)), Іоанн Златоуст (помер 407 р. н. е.) «Проповіді на Послання до Євреїв», Проповідь 4, № 2, с. 382–383)

Втор 32:43 «слуги» проти «діти» (Сувій Мертвого моря 4Q44 (=4QDeut(q)), Септуагінта)

Втор. 32:43 (відсутнє) проти «він відплатить тим, хто його ненавидить» (Сувій Мертвого моря 4Q44 (=4QDeut(q)), Септуагінта)

Втор 32:43 «очищає свою землю, свій народ» проти «очищає землю для свого народу» (Сувій Мертвого моря 4Q44 (=4QDeut(q)), Самарійський П’ятикнижжя, Септуагінта, Вульгата)

Втор. 33:8 «твої тумміми» проти «Дай Леві твої тумміми» (Сувої Мертвого моря, Септуагінта)

Втор 33:17 «Його первородний бик» проти «первородний бик» (Сувої Мертвого моря, Септуагінта, сирійська версія, Вульгата)

1 Сам. 1:23 «його слово» (MT) проти «твоє слово» (Сувій Мертвого моря 4Q51 (=4QSam(a)), Септуагінта, Сирійська)

1 Сам. 1:24 «з трьома биками» проти «з трирічним биком» (Сувій Мертвого моря 4Q51 (=4QSam(a)), Септуагінта, сирійська версія)

1 Сам. 2:1 «Господь» проти «мій Бог» (Септуагінта)

1 Сам. 2:1 «твоя перемога» проти «моя перемога» (Сувій Мертвого моря 4Q51 (=4QSam(a)))

1 Сам. 2:20 «дасть тобі» проти «відплатить тобі» (Септуагінта, Сувій Мертвого моря 4Q51 (=4QSam(a)))

1 Сам. 2:20 «прохання, яке вона висловила» проти «дарунок, який вона зробила» (Септуагінта, Сувій Мертвого моря 4Q51 (=4QSam(a)))

1 Сам. 2:21 «Коли Господь» проти «І Господь» (Септуагінта, Сувій Мертвого моря 4Q51 (=4QSam(a)))

1 Сам. 2:27 «коли вони були в домі» проти «коли вони були рабами дому» (Септуагінта, Сувій Мертвого моря 4Q51 (=4QSam(a)))

1 Сам. 2:29, 32 «вигнати» проти «дивитися жадібним оком» (Септуагінта, Сувій Мертвого моря 4Q51 (=4QSam(a)))

1 Сам. 2:33 «твої очі… твоє серце» проти «його очі… його серце» (Септуагінта, Сувій Мертвого моря 4Q51 (=4QSam(a)))

1 Сам. 2:33 «померти молодими» проти «померти від меча» (Септуагінта, Сувій Мертвого моря 4Q51 (=4QSam(a)))

1 Сам. 3:4 «покликав Самуїла» проти «покликав: „Самуїле! Самуїле!“» (Септуагінта, Сувій Мертвого моря 4Q51 (=4QSam(a)))

1 Сам. 14:49, 1 Сам. 18:17 «Мераб» проти «Мероб» у Сувої Мертвого моря 4Q51 (=4QSam(a)) для 1 Сам. 14:49, Сувої Мертвого моря 1Q7 (=1QSam) для 1 Сам. 18:17 та Септуагінта (Expositor’s Bible Commentary, т. 3, с. 669)

Йов 22:8 (відсутній) проти «А ти кажеш» (Таргум з Сувоїв Мертвого моря до книги Йова 11Q10 (=11QtgJob)).

Йов 22:17 «їм» проти «нам» (Септуагінта, сирійська версія, Таргум зі Свитків Мертвого моря)

Пс. 119:37 «на Твоєму шляху» (єврейський масоретський текст, Септуагінта, Вульгата) проти «згідно з Твоїм словом» (два масоретські рукописи, Сувої Мертвого моря та арамейські таргуми)

Ісая 7:14 Масоретський текст: «вона назве його ім’ям» проти Септуагінти та Великого сувою Ісаї з Мертвого моря: «Його ім’я буде названо». Різниця полягає в одній приголосній.

Ісая 53:11 «страждання душі його, і він буде задоволений» проти «страждання душі його, він побачить світло життя і буде задоволений»

Іс. 61:1 (відсутнє) (Масоретський текст, Септуагінта) проти «мертві воскреснуть» (Сувій Мертвого моря 4Q521)

Єр. 3:1 «Кажучи: якщо» (MT) проти «Якщо» (сувої Мертвого моря, Септуагінта, сирійська версія)

Єр. 3:8 «Я бачив, що дав» (МТ) проти «Вона також бачила, що я дав» (1 рукопис МТ, Сувої Мертвого моря, Септуагінта, сирійська версія)

Дан. 10:16 «той, хто виглядав як людина» проти «щось, що виглядало як рука людини» (Септуагінта, Сувої Мертвого моря, один гебрейський масоретський текст)

Ав 2:16 «буде викритий» (MT) проти «хитатиметься» (Сувої Мертвого моря, Септуагінта, Акіла-єврей (126 р. н. е.) та сирійська версія).

Зміна висновків: До відкриття Сувоїв Мертвого моря Септуагінту вважали лише гіршим перекладом, по суті, Масоретського тексту. Однак багато розбіжностей між Сувоями Мертвого моря та Масоретським текстом стосуються саме тих місць, де Сувої Мертвого моря та Септуагінта збігаються. Отже, здається, що Септуагінта була не стільки поганим перекладом Масоретського тексту, скільки перекладом іншої групи єврейських рукописів, спільних з деякими Сувоями Мертвого моря (хоча все ще є місця, де перекладачі Септуагінти були збиті з пантелику або припустилися помилок).

Бібліографія до цього питання: Примітки в Бібліях NASB, NIV, NKJV та NRSV, а також «Біблійний коментар експозитора» (The Expositor’s Bible Commentary). Масоретський переклад порівнювався з «Дослівним перекладом» Джея П. Гріна, а переклад Септуагінти взято з видання «Септуагінта: грецька та англійська» (The Septuagint: Greek and English) сера Ланселота К.Л. Брентона.

Питання: Що таке масоретський текст?

Відповідь: Масорети — це переписувачі, що належали до традиції фарисеїв і жили після часів Ісуса. Існує багато масоретських рукописів, але всі вони датуються після 900 року н. е. Кодекс Ленінградський (1008 р. н. е.) був добре збереженим масоретським текстом, який послужив основою для перекладу NIV, згідно з «Біблійним коментарем експозитора», том 3, с. 246.

Питання: Чи є Бог Старого Завіту іншою істотою, злою чи оманливою, порівняно з Богом Нового Завіту?

Відповідь: Це одне з двох-трьох вчень, спільних для всіх гілок стародавньої єресі, відомої як гностицизм. Деякі з їхніх аргументів ґрунтувалися на тому, що Новий Завіт скасовує старозавітні закони щодо харчування, на контрасті у всесвіті між видимим і невидимим, а також на переконанні, що, оскільки матерія є цілковитим злом, лише злий бог міг би створити матерію.

Поза Біблією ще Климент Римський (96–98 рр. н. е., «1-й лист Климента», розд. 4, т. 1, с. 6) стверджував, що Бог Старого Завіту є добрим. Ми можемо сказати, що Той, хто є другом Авеля та Авраама, є і моїм другом.

Теофіл Антіохійський (168–181/188 рр. н. е.) був одним із найперших християнських письменників, який згадував про Створення і прямо заявляв: «Бо ніщо зле не було створено Богом» («До Автоліка», книга 2, розд. 17, с. 101).

Тертуліан у своїй праці «П’ять книг проти Маркіона», написаній у 207/208 р. н. е., переконливо спростував теорію про іншого Бога Старого Завіту. Ось неповний виклад того, що він написав.

а. Тертуліан стверджує, що неможливо знайти церкву апостольського походження, яка б заперечувала Творця. «Але якщо виявиться, що церкви були зіпсовані від самого початку, , то де ж можна знайти чисті?… Тож покажіть нам хоча б одну з ваших церков, яка веде своє походження від апостола, і ви здобудете перемогу».

б. Навіщо б доброму богу рятувати людину, якщо він її не створив?

в. Чому злий бог пророкував прихід Христа в Старому Завіті? Новий Завіт називає ці пророцтва пророцтвами про доброго Христа.

г. Якщо злий бог пророкував про злого Христа, чому добрий бог завадив приходу злого Христа і послав замість нього доброго Христа? Добрий бог мав би спочатку дозволити злого Христа прийти, замість того, щоб вводити людей в оману, змушуючи їх думати, що злий бог пророкував про доброго Христа.

e. Чому Ісус цитував Старий Завіт як авторитетне джерело?

f. Чому Маркіон мусив відкинути деякі частини Євангелія від Луки та інші частини Нового Завіту, щоб обґрунтувати свою точку зору?