< Запитання щодо Біблії з 2-го Послання до Солунян
Питання: Який план 2-го Послання до Солунян?
Відповідь: Ось один із варіантів плану.
1 Ми та Бог пам’ятаємо
1:1-4 Павло славив Бога за їхню витривалість і віру
1:5 Бог пам’ятає про їхню віру та страждання
1:6-9 Бог також пам’ятатиме тих, хто вас гнобить
1:10-12 Тож ведіть гідне життя, прославляючи Бога
2 Нам потрібно буде стояти твердо – зберігайте спокій у бурі
2:1-12 Христос не прийде, доки не з’явиться беззаконник і не настануть лихі часи
2:13-16 Тож будьте непохитними у своєму житті, вірі та надії
3 Тепер усім нам слід взятися до справи
3:1-5 Моліться за Павла та тих, хто проповідує Євангеліє
3:6-15 Не зловживайте іншими, не будьте ледачими та виконуйте настанови Павла
3:16-18 Нарешті, радійте Божому миру.
Питання: Як Павло міг завжди дякувати Богові за них у 2 Сол. 1:3 та 1 Сол. 1:2?
Відповідь: Павло майже щодня дякував Богові за них у молитві. Ми повинні робити те саме для своїх братів і сестер у Христі, і нам є про що молитися.
Питання: Як, згідно з 2 Сол. 1:4, ми маємо радіти чи славитися іншими?
Відповідь: Грецьке слово, перекладене в Біблії короля Якова як «хвалитися», може також означати «хвалитися» або «радіти». Так, ми повинні розділяти радість інших. Людина може відчувати радість, коли її дітям, батькам чи іншим кровним родичам добре ведеться. Так само ми повинні радіти, якщо нашим братам і сестрам, пов’язаним з нами кров’ю Христа, добре ведеться.
Питання: У 2 Сол. 1:5б, 11; 1 Сол. 2:12; Мт. 10:37-38; Еф. 4:1; Флп. 1:27; Кол. 1:10, оскільки ми спасенні благодаттю через віру, як ми визнаються гідними Божого Царства?
Відповідь: Ми визнаються гідними за нашою метою, становищем та прагненням.
З точки зору досвіду: 1 Солунян2:12 говорить, що нашою метою є жити гідно, так само як ми маємо прагнути до досконалості у 2 Коринтян 13:9,11.
Становище: 2 Солунян 1:5 чітко зазначає, що прояви їхньої віри є свідченням Божого праведного суду, який визнає їх гідними. Саме Боже проголошення визнає їх гідними, а їхня проявлена віра є свідченням, а не причиною.
Прагнення: Християнське життя на землі передбачає прагнення до мети — щоб наш досвід у Бозі відповідав нашому становищу в Бозі.
Питання: У 2 Сол. 1:6, 8; Втор. 32:35, 4; 1 Сам. 24:12; 2 Цар. 9:7; Іс. 1:24; 65:6; 66:6; Єр. 5:9, 29; 9:9; 15:15; 51:6б, 35; Рим. 12:18; Євр. 10:30; та Об. 6:10, 10 як Бог мститься людям і відплачує їм лихом?
Відповідь: Так. Іноді Бог виправляє людей у цьому житті. Він також карає в наступному житті. Хоча деяким, здавалося б, у цьому житті вдається легко уникнути покарання (Аввакум 1; Псалом 73; 37:1; Йов 21:7), Боже покарання є справедливим, бо Він є неупередженим суддею, як сказано в 1 Петра 1:17.
Питання: У 2 Сол. 1:7, чи вогонь стосується Божої слави Шекіни, чи вогняного суду?
Відповідь: Хоча вчені не всі з цим погоджуються, з огляду на контекст це або Божий вогняний суд, або й те, й інше.
Питання: У 2 Сол. 1:8 Павло має на увазі одну групу людей чи дві?
Відповідь: Грецький текст вказує на дві групи. Перша група не має і не зберігає знання про Бога. Друга — це ті, хто має знання про Бога, як-от євреї, але вирішили не слухатися. Про цю другу групу також йдеться в Посланні до Римлян 10:3, 16 та в Євангелії від Івана 3:36.
Питання: У 2 Сол. 1:9 чи будуть безбожні страждати вічно, чи будуть вони знищені?
Відповідь: І те, і інше.
1. Пекло — це вічне покарання, про яке йдеться в Євангелії від Матвія 25:41,46. Сатана та інші будуть мучитися вічно, як зазначено в Об’явленні 20:10.
2. У Луки 13:3; Івана3:15 , 16,10:28 та інших місцях йдеться про загибель. У 2-му Посланні до Солунян 1:9 — про вічне знищення, а невіруючі будуть знищені, як зазначено в 1-му Посланні до Коринтян 6:13; 2-му Посланні до Солунян 2:8; Об’явленні 11:18 та інших віршах.
3. Жоден вірш у Біблії не говорить про те, що люди будуть знищені. Натомість те саме слово, що означає «знищення», вживається у Луки 5:37, де міхи для вина «знищуються», коли лопаються. Іншим словом, яке можна вжити, є «зруйновані».
Питання: Як у 2 Сол. 1:9 нечестиві можуть одночасно вічно страждати й бути знищеними?
Відповідь: По-перше, дивіться відповідь на попереднє запитання. Це може відбуватися двома можливими способами, або ж обома одночасно.
1. Руїни: Багато земних речей можуть бути знищені й водночас продовжувати існувати. Це є грубими прикладами того, як люди можуть бути знищені й водночас існувати вічно. Автомобілі можуть бути знищені, а потім відправлені на звалище. Будинок може бути знищений вогнем, а потім його обвуглені залишки зрівнюють бульдозером і вивозять. Зрештою, безбожні все ще існують, навіть після того, як їхні тіла будуть знищені.
2. Асимптоти: Щось може перебувати в процесі перетворення на неіснуюче, і все ж ця річ може залишатися вічною, оскільки цей процес триває вічно. Наприклад, припустимо, що щороку розмір якоїсь речі зменшується наполовину. Скільки років мине, доки розмір стане рівним нулю? Відповідь — нескінченна кількість років. Я не бачив у Біблії нічого, що б підтверджувало або спростовувало це припущення щодо асимптот.
Деякі, хто викладає те, що по суті є асимптотичною точкою зору, подають її як альтернативу традиційній точці зору (руїни). Однак ці погляди доповнюють один одного, і доведення обґрунтованості асимптотичної точки зору ніяк не применшує значення традиційної точки зору.
Питання: На що в 2 Сол. 1:11 вказує слово «це»?
Відповідь: Це можуть бути вірші 1:5–10, 1:10; 1:3–10 або 1:5.
Питання: У 2 Сол. 1:11; 1 Сол. 5:17; Євр. 13:15; Пс. 86:3б; Дії 1:14; 16:25; Рим. 1:10; Еф. 6:18; Кол. 1:9; 4:12; 2 Тим. 1:3 — як нам слід постійно молитися?
Відповідь: Є два різні способи, і ми повинні дотримуватися обох.
Посвячена молитва: Ми повинні виділяти час, відриваючись від того, чим займаємося, і молитися до Бога. Багато християн щодня проводять час у тиші, присвячуючи його молитві, читанню Божого Слова та роздумуванню над ним.
«Духовне дихання» — це термін, який християни ввели для позначення другого способу. Кожну хвилину кожного дня, коли ми не спимо, ми повинні усвідомлювати, що Христос живе в нас, розмовляти з Ним і наближатися до Нього.
Питання: Чи писали інші люди фальшиві листи від імені Павла, як згадується у 2 Сол. 2:2? Звідки ми знаємо, що листи Павла в нашій Біблії є справжніми?
Відповідь: Ми віримо в справжність цих листів з двох основних причин.
1. Бог обіцяв зберегти Своє Слово в Ісаї 55:10-11; Ісаї 59:21; Ісаї 40:6-8; 1 Петра 1:24-25; Матвія 24:35.
2. Підтвердження з боку авторів ранньої церкви, зокрема Полікарпа, який був учнем апостола Івана.
Питання: Що ви думаєте про фальшиві листи, нібито від Павла, або фальшиві книги Біблії, згадані у 2 Сол. 2:2?
Відповідь: Існує понад 70 книг, які претендують на звання євангелій; більшість із них є гностичними. Хоча більшість із них була написана після 325 року н. е., щодо багатьох ми не маємо точної інформації про час їх написання. Але всі ці фальшиві книги змушують нас зробити висновок, що сатана не лінується і активно діє.
Питання: У 2 Сол. 2:2, хто саме був помилково названий Христом, що повернувся?
Відповідь: Згідно з 1 Івана 2:18, 22 та 2 Івана 7, буде багато антихристів. Наведені нижче особи або самі робили такі заяви, або ж інші робили такі заяви щодо них.
Христос, що повернувся
Григорій Распутін (принаймні, так стверджували деякі інші)
Пастор Джим Джонс із Джонстауна (помер 18.11.1978)
Пастор Мун із Церкви Об’єднання
Якоб Кацан (1977–)
Гуру Махарадж Джі з «Місії Божественного Світла»
багато гуру індуїзму та руху «Нью-Ейдж»
Єврейський Месія, що прийшов уперше
Саббатай Себі/Цві. У вересні 1666 року він був змушений прийняти іслам
Раббі Шнеерсон із Нью-Йорка (нині покійний)
ймовірно, Теудас із Діянь 5:36. Він стверджував, що є великою особистістю
Махді в шиїтських релігіях
Перший фатимідський халіф ‘Обайдалла/‘Убайдулла (909–933/934 рр. н. е.)
Імам аль-Хусейн бін аль-Касім аль-‘Іяні (1010–1013 рр. н. е.) (секта Хусейнія-Зайдітів)
Мірза Гулам Ахмад (1879 р. н. е., рух «Ахмадія»)
Бахаулла (бахаї) (1817–1892)
Хусейн ‘Алі Нурі Баха’, Бахаулла бахаїстів
Сліман Муршад із Сирії (1900–1946)
Рух махдистів у Судані
та багато інших
Зороастрійські месії, або Саошянти
Видимий Бог
Мухаммед шанувався як видимий Бог послідовниками мухаммадійї
За вченням «Ульянійя»/«Алая’ійя» Алі є божественним
Алі ібн Абі Таліб та Салман аль-Фарісі. Вони не заявляли, що є Богом, але через довгий час після їхньої смерті деякі алавітські секти шанували їх у рамках своєрідного мусульманського тритеїзму.
Лорд Хакім (друзи) (996–1021 рр. н. е.)
Згідно з шиїтською сектою Різамійя / Муслімійя, Бог існував у вигляді всіх пророків
Питання: Що в 2 Сол. 2:3 означає «відступництво» (грец. ho apostasia)?
Відповідь: Це те саме слово, що означає «відступництво» у грецькій Септуагінті в книзі Йошуа 22:2 та Єремії 2:19. У світських грецьких текстах воно вживалося для позначення політичного повстання. Мова йде не про людей, які з самого початку ніколи не слідували за Богом, а про масове відступництво людей, що слідували за Богом, зсередини церкви. Масове відступництво почалося в XIX столітті з появою ліберальної критики.
Питання: Хто є «людиною беззаконня» у 2 Сол. 2:3?
Відповідь: Більшість християн вважають, що це Антихрист. Однак деякі вважають, що це не зовсім ясно; можливо, це стосувалося когось із того часу, наприклад, імператора Калігули, який поставив статую для поклоніння собі як богу.
Ось декілька осіб, яких звинувачували в тому, що вони є Антихристом.
Імператор Нерон або реінкарнація імператора Нерона, реінкарнація Юди (Юду також називали «приреченим на загибель» у Євангелії від Івана 17:12), король Георг III (Американська революційна війна), Мухаммед, різні папи, Мартін Лютер, католицька церква загалом, Наполеон, Адольф Гітлер, Беніто Муссоліні, Йосип Сталін, Джон Ф. Кеннеді, Генрі Кіссінджер. Оскільки існує щонайбільше один остаточний Антихрист, усі ці погляди є неправильними.
Питання: Чи доводить 2 Сол. 2:3, що справжнє християнство зникло з землі?
Відповідь: Ні, з двох причин. Там не сказано, що всі були введені в оману, і Антихрист, людина беззаконня, ще не з’явився.
Питання: У 2 Сол. 2:7, хто стримує таємну силу беззаконня?
Відповідь: 2 Солунян 2:7-8 дає нам чотири підказки.
1. Він наразі стримує силу беззаконня і продовжуватиме це робити, доки його не усунуть.
2. Зрештою його буде усунуто.
3. У той час з’явиться беззаконник.
4. Тоді прийде Ісус і повалить його.
Ймовірно, це ангел, який заважає приходу Антихриста.
Питання: Як у 2 Сол. 2:8 Ісус переможе подихом Своїх уст?
Відповідь: Оскільки всесвіт виник завдяки Божому Слову, Ісусу достатньо лише вимовити слова, і це станеться. Коли Ісус наказав: «Лазарю, вийди!», добре, що Він назвав ім’я Лазаря. Інакше могли б вийти всі.
Питання: Чому в 2 Сол.2:11 –12 та 1 Цар. 22:13–24 Бог істини посилає людям оману? (Про це згадував мусульманський апологет Ахмад Дідат.)
Відповідь: З цього можна винести важливий урок.
1. Бог не бреше і не може брехати (Євреїв6:18 ; Числа23:19 ; 1 Самуїла15:29 ; Тита 1:2).
2. Тим, хто вже відмовився вірити в істину, Бог дозволяє вірити в те, у що вони хочуть.
3. Бог не збрехав їм, але дозволяє духам брехні посилати сильні омани, щоб вони повірили у вибрані ними брехні.
4. Не менш важливо, що Римлянам 1:18-32 показує: ті, хто вирішив обміняти Божу істину на гріх, віддані на ще більшу розпусту.
5. Навіть посеред оман Бог все одно дбає про те, щоб вони усвідомлювали, що самі вирішили вірити в омани. Наприклад, Ахаву було сказано, що йому брешуть (1 Царів 22:13-24).
Питання: Як, згідно з 2 Сол. 2:13, Бог освячує нас?
Відповідь: Хоча Бог зробить нас духовно досконалими на небі, це не є головною темою тут. Тут, на землі, саме зараз Бог робить віруючих більш подібними до Христа. Ми повинні мати змогу озирнутися на своє життя й побачити ті сфери, де раніше ми боролися з певним видом гріха, а відтоді здебільшого подолали його.
Питання: Чи слід нам, згідно з 2 Сол. 2:15, дотримуватися традицій, яких нас навчили? Хіба не так чинили фарисеї?
Відповідь: Павло говорить про те, що вони бачили, як робили апостоли. Він не говорить про прості людські традиції, проти яких Павло виступав у Колосян 2:8.
Питання: Як, згідно з 2 Сол. 2:15–17, 1 Сол. 3:8 та 1 Кор. 16:13, ми маємо стояти твердо (грец. stekete)?
Відповідь: Ми маємо стояти твердо незалежно від обставин. Коли все йде добре, ми не повинні розслаблятися чи заспокоюватися. Коли часи здаються самотніми чи страшними, як це іноді бувало у Давида, ми маємо спочивати в Божому мирі. Коли часи здаються хаотичними, ми маємо залишатися непохитними. Коли справи йдуть не дуже добре, або ми зазнали великої втрати, ми маємо наближатися до Бога та Його втіхи.
Питання: Як, згідно з 2 Сол. 3:1, ми повинні молитися за місіонерів? Що ще ми повинні робити для них?
Відповідь: Ми повинні молитися за їхнє духовне та фізичне здоров’я. Деякі місіонери залишають місійне поле через вигорання. Ми повинні молитися, щоб саме їхнє життя було яскравим посланням. Ми повинні молитися, щоб їхні слова були чітким посланням, без компромісів та страху. Ми повинні молитися за їхні фінанси та за те, щоб вони мудро використовували свій час та інші ресурси. Ми повинні молитися, щоб послання Господнє швидко поширювалося. Ми повинні молитися за їхню ефективність і проти ефективності супротивників.
Окрім молитви за місіонерів, ми повинні регулярно підтримувати їх фінансово. Ми також можемо надсилати їм електронні листи, листівки чи невеликі подарунки, або іншими способами давати їм знати, що ми піклуємося про них і думаємо про них.
Питання: У 2 Сол. 3:1 сказано, що ми повинні молитися, щоб послання Євангелія було вшановано. Як нам молитися про це, і як ми повинні вшановувати послання Євангелія?
Відповідь: У «Молитві Господній» ми молимося, щоб «була воля Божа, як на небі, так і на землі». Моліться, щоб багато людей почули Євангеліє і сприйняли його серйозно. Ми повинні ділитися Євангелієм, але також не розповідати жартів, які принижують честь Божого послання.
Питання: У 2 Сол. 3:2-4 сказано, що Бог захищатиме нас, тож чому Павло молився про те, щоб його врятували від нечестивих (перекручених) і злих (активно шкідливих) людей?
Відповідь: Можна розширити це запитання й запитати: оскільки Бог знає все, і нічого не відбувається, крім того, що Бог дозволяє, то навіщо взагалі просити про щось у молитві? Але наші молитви-прохання можуть бути частиною засобів, які Бог обирає для досягнення Своїх цілей. Окрім прикладу Павла, Бог наказує нам просити Його, і ми повинні слухатися того, що Бог наказує.
Питання: Чи захищає Бог християн від зла, як сказано у 2 Сол. 3:3?
Відповідь: У багатьох випадках — так. Однак ані 2 Солунян 3:3, ані будь-який інший вірш не говорить, що Бог ізолює нас від усіх нещасть і спокус. (Просто запитайте Йова.) Натомість у 1 Петра 1:5-6 сказано, що ми матимемо випробування, але Бог захищатиме нас. У 1 Коринтян 10:12-13 сказано, що ми будемо піддаватися спокусам, але не понад те, що ми можемо витримати.
Питання: Як у 2 Сол. 3:4 ми можемо одночасно мати впевненість і водночас потребувати молитви?
Відповідь: Ми можемо мати впевненість, що Бог виконає Своє завдання. Це може бути порятунок з в’язниці когось на кшталт Петра, довге життя когось на кшталт Івана або швидка мученицька смерть за віру когось на кшталт Якова, брата Івана.
Питання: Як у 2 Сол. 3:5 Господь направляє наші серця, і як ми іноді чинимо опір Його керівництву?
Відповідь: Бог направляє Своїх дітей щонайменше чотирма способами.
Бог промовляє до нас через Своє Святе Письмо.
Бог може говорити до нас через сни, видіння та Свій тихий, лагідний голос.
Бог може говорити до нас через інших людей, зокрема через інших віруючих, наших батьків і навіть невіруючих.
Бог може використовувати обставини, щоб направляти нас.
Але незалежно від того, як Бог нас направляє, ми повинні слухатися. У Посланні Якова 4:17 сказано: «Тож кожен, хто знає, що повинен робити добро, але не робить його, грішить».
Питання: Чому у 2 Сол. 3:6 найкращим підходом до ледачих християн є триматися від них подалі?
Відповідь: Це віруючі, яким потрібно змінити своє життя. Не будьте грубими чи недружніми до них, але не слід спілкуватися з ними чи заохочувати їх у їхній ліні. Ви вболіваєте за їхню перемогу над цим гріхом, але іноді своєю відсутністю ви можете допомогти більше, ніж своєю присутністю.
Питання: Чому, згідно з 2 Сол. 3:6-10, деякі християни ліниві?
Відповідь: Грецьке слово, яке Павло вживає тут, — ataktos — буквально означає «безладний». У кожного є справи, які потрібно робити, хоча вони, можливо, не надто подобаються. Ми маємо бути самодисциплінованими, щоб робити те, що вважаємо правильним, як сказано в Посланні Якова 4:17, і не зволікати. Але ж набагато краще насолоджуватися тим, що ти робиш! Іноді навіть коли сама дія не приносить задоволення, вона стає приємною, бо ти з нетерпінням чекаєш на результат. Окрім надії на небеса, на що ще ви сподіваєтеся? Чи сподіваєтеся ви, що деякі люди спасуться і що люди зростатимуть у вірі? Чи покладаєте ви великі надії на тих, хто навчає інших? Чи будете ви раді бачити, як Божа воля виконується на землі?
Одного разу хтось запитав трьох мулярів, чим вони займаються. Перший відповів: «Просто кладу цеглу». Другий сказав: «Будую стіну». Третій відповів: «Будую собор». Усі троє робили абсолютно одне й те саме. Але їхні ставлення до справи були дуже різними.
Питання: Як у 2 Сол. 3:6–10 деякі люди роблять собі кар’єру, живучи за рахунок щедрості інших?
Відповідь: Тут намальована дивна картина. Деякі люди нічого не робили, бажаючи, щоб церква їх утримувала, тоді як Павло працював день і ніч, щоб заробляти собі на життя й мати змогу проповідувати.
Питання: Що ми маємо робити, коли нас спокушає лінь, як описано у 2 Сол. 3:6-10?
Відповідь: Моліться до Бога, щоб Його любов і мотивація наповнили вас, а потім вставайте й дійте. Спробуйте розпізнати, що є найважливішим, чого Бог хоче від вас саме в цю мить, і почніть це робити.
Питання: Як ви гадаєте, чи був би Павло, згідно з 2 Сол. 3:7-9, ефективнішим і менш втомленим, якби він присвячував більше часу проповіді, а не праці?
Відповідь: Звісно, можна було б так подумати. Але Павло не лише промовляв свої слова, а й ділився своїм життям, будучи зразком для інших, як він сказав у 2 Солунян 3:9. Тож люди могли не лише чути його, а й бачити його приклад. Так само й наші слова можуть бути більш (або менш) ефективними, коли люди також бачать наш приклад.
Питання: У 2 Сол.3:12 та Прип. 30:24-25 йдеться про те, чи слід нам заощаджувати гроші на майбутнє, чи не турбуватися про майбутнє, як пропонують Мт.6:31 ,34 та Флп. 4:6?
Відповідь: Християни повинні дотримуватися рівноваги, і тут вона є. Оскільки в Приповістях як приклад наводиться поведінка мурашки, яка запасає їжу на зиму, ми маємо планувати й заощаджувати на майбутнє. Однак, як показує Приповісті 31:21, благородна дружина не боїться за свою родину, коли йде сніг, бо вона старанно працювала, щоб одягнути їх. Отже, ми повинні готуватися до майбутнього, не турбуючись і не хвилюючись з цього приводу.
Питання: Які дві різні форми ізоляції згадуються у 2 Сол. 3:14-15 та 1 Кор. 5:11-13?
Відповідь: Одна форма полягає в тому, щоб попередити людину та триматися від неї подалі через її лінощі. Друга форма — це виключення її з церкви та повне уникнення контактів з нею через її грубий, наполегливий і нерозкаяний гріх. У 2 Солунян 3:14-15 йшлося про уникнення соціальних контактів, але не обов’язково всіх контактів; їх слід було попередити.
Питання: Як ви гадаєте, що спонукає людей у 2 Сол. 3:17 писати неправду від імені Бога чи Його апостолів?
Відповідь: Звичайно, відповідь полягає в тому, що сатана використовує їхню власну гріховну природу, але крім цієї відповіді можуть існувати й деякі типові шляхи атаки, якими користується сатана.
1) Для декого спокуса заробити гроші або забезпечити собі засоби до існування може спонукати когось вигадати щось, а також переконати інших людей оприлюднити це перед світом.
2) Але для інших гроші можуть не бути головним мотивуючим чинником. Натомість це може бути прагнення визнання в очах своїх однолітків або оточуючих.
3) А третя група може бути настільки введена в оману, що справді вважає, ніби змінює людське суспільство на краще, або що якесь божество справді хоче, щоб вони це робили.
4) Для інших це може бути бажанням «допомогти Богу». Вони несвідомо відчувають, що Бог не повідомив усього найважливішого, тому вважають, що світ стане кращим, якщо вони збрешуть і ствердять, ніби Бог сказав те, що, на їхню думку, Він мав би сказати.
У будь-якому разі, основна мотивація людини, яка це вигадує, та мотивація видавництва або медіакомпанії, яка прагне це оприлюднити, можуть бути різними.
Питання: Які докази того, що 1-е та 2-е Послання до Солунян мають бути в Біблії, ми маємо?
Відповідь: Є щонайменше три причини.
1. Це написав Павло, а він був апостолом. Петро засвідчив, що слова Павла є Святим Письмом, у 2-му Посланні Петра 3:15–16.
2. Сам Павло назвав себе апостолом у 1 Тимофія 1:1; 2:7, Римлянам 1:1; 1 Коринтян 1:1; 9:1, 2 Коринтян 1:1, 11:5; Галатам 1:1, Ефесянам 1:1; Колосянам 1:1; 1 Тимофію 1:1; 2 Тимофію 1:1; Титу 1:1.
3. Свідчення ранньої церкви. Див. наступне запитання, де наведено імена кількох авторів, які посилалися на вірші з 2-го Послання до Солунян.
Питання: Як ми можемо бути впевнені, що те, що ми маємо сьогодні у 2-му Посланні до Солунян, є достовірним збереженням того, що було написано спочатку?
Відповідь: Є щонайменше три вагомі причини.
1. Бог обіцяв зберегти Своє Слово в Ісаї 55:10–11; Ісаї 59:21; Ісаї 40:6–8; 1 Петра 1:24–25 та Матвія 24:35.
2. Свідчення ранньої церкви. Автори ранньої церкви аж до Першого Нікейського собору (325 р. н. е.) цитували 2-е Послання до Солунян приблизно 44 рази, не враховуючи алюзій. Вони цитували 50 % тексту 2-го Послання до Солунян, рахуючи часткові вірші як окремі фрагменти. Це становить 23,4 з 47 загальних віршів.
Ось автори, які посилалися на вірші з 1-го та 2-го Послань до Солунян.
Полікарп (110–155 рр. н. е.) цитує половину 2-го Послання до Солунян 3:15а (5 із 9 грецьких слів). Лист Полікарпа до філіппійців, розділ 11, с. 35, 110–155 рр. н. е.
Дехто вважає, що Полікарп (110–155 рр. н. е.), можливо, натякає на 2-е Послання до Солунян 1:8б–9а: «Він [наш Господь Ісус Христос] прийде як Суддя живих і мертвих. Бог вимагатиме від тих, хто не вірить у Нього, відплати за Його кров».
Юстин Мученик (писав бл. 138–165 рр. н. е.) посилається на вчення з 2 Солунян 2:3 у «Діалозі з Трифоном», розд. 11, с. 253. Однак це не є цитатою чи переказом.
Мураторіанський канон (170–210 рр. н. е.), ANF, т. 5, с. 603, згадує два листи Павла до Солунян, а також інші 11 листів Павла.
Іриней Ліонський (182–188 рр. н. е.) цитує 2 Солунян 2:11 як у «Другому листі до Солунян». Іриней, «Проти єресей», книга 4, розд. 29.1, с. 502. Він також цитує 2 Солунян 2:4 як слова Павла «у Другому листі до Солунян», там само, книга 3, розд. 7.2, с. 420.
Климент Олександрійський цитує 2 Солунян 3:1,2 як слова «апостола» у творі «Стромати» (193–202 рр. н. е.), книга 5, розділ 3, стор. 448
Тертуліан (198–220 рр. н. е.) цитує 2 Солунян 1:4 як слова Павла до Солунян у праці «Скорпіаце», розд. 13, с. 646
Тертуліан (198–220 рр. н. е.) цитує 2 Солунян 2:4б у «Трактаті про душу», розд. 57, с. 234. Він також цитує 2 Солунян 1:6–8 та 1:8–9 як слова апостола у «П’яти книгах проти Маркіона», книга 5, розд. 16, с. 464
Іпполіт (222–235/236 рр. н. е.) цитує 2 Солунян 2:1–11 як слова Павла у «Трактаті про Христа та Антихриста», розд. 63, с. 218
Оріген (225–253/254 рр. н. е.) цитує 2 Сол. 2:1–12 як слова Павла. Потім він цитує Даниїла 9:27. «З-поміж великої кількості уривків я вважав за доцільне навести саме ці, щоб слухач міг хоча б у деякій мірі зрозуміти зміст Святого Письма, яке дає нам інформацію про диявола та Антихриста»; Оріген, «Проти Цельса», книга 6, розд. 47, с. 595
Кіпріан Карфагенський (бл. 246–258 рр. н. е.) Лист Павла до Солунян: «Але ми наказали вам, в ім’я Ісуса Христа, щоб ви відвернулися від усіх братів, які ведуть безладний спосіб життя і не дотримуються традиції, яку вони отримали від нас». [2 Солунян 3:6] «Трактати Кипріана», трактат 12, частина 3, розд. 68, с. 551
Адамантій (бл. 300 р. н. е.) цитує 2 Солунян 1:6–7 як слова «того самого апостола». «Діалог про істинну віру», друга частина, розд. 824B, с. 81–82. (Говорить Адамантій)
Вікторін з Петау (загинув мученицькою смертю у 304 р. н. е.) цитує 2 Солунян 2:8 як слова Павла, що писав до солунян. «Коментар до Апокаліпсису» з першої глави, розд. 16, с. 345. Він також цитує уривки з 2 Солунян 2:7, 8, 9, 10, 11 у «Коментарі до Апокаліпсису» з одинадцятої глави, розд. 7, с. 354
Вікторін з Петау (помер у 304 р. н. е.) посилається на 2 Солунян 1:2 згідно з «Грецьким Новим Завітом», 4-те переглянуте видання Аланда та ін. Однак мені не вдалося підтвердити це в тих творах Вікторіна з Петау, які я маю.
Після Нікейського собору
Василій Анкірський (бл. 364 р. н. е.) посилається на 2 Солунян 2:4
Атанасій Олександрійський (367 р. н. е.) перелічує книги Нового Завіту у «Святковому листі» № 39, с. 552
Гіларій з Пуатьє (355–367/368 р. н. е.)
У «Synopsis Scripturae Sacrae» (350–370 рр. н. е. або V століття) згадуються два листи Павла до Солунян як частина Нового Завіту. Там наводиться повний текст 2 Солунян 1:1.
Розкольник Люцифер з Кальярі (370/371 р. н. е. або бл. 399 р. н. е.)
Василій Каппадокійський (357–378/379 рр. н. е.) цитує 2 Солунян 1:7 як твір Павла. У праці «Про Духа», розд. 13.29, с. 19
Лаодикійський собор (у Фрігії) (343–381 рр. н. е.), канон 60, с. 159, наводить перелік книг Старого та Нового Завітів. Канон 59, с. 158, зазначає, що в церкві можна читати лише канонічні книги Старого та Нового Завітів.
Амброзіастер (після 384 р. н. е.)
Кирило Єрусалимський (бл. 349–386 рр. н. е.)
Амвросій Міланський (370–390 рр. н. е.)
Іоанн Златоуст (396 р. н. е.) записав п’ять проповідей на 2-е Послання до Солунян, які збереглися до наших днів. У третій проповіді він зазначив, що це Послання було написане Павлом.
Дідім Сліпий (398 р. н. е.)
Макарій/Симеон (IV або V століття)
Епіфаній Саламський (360–403 рр. н. е.) посилається на 2-е Послання до Солунян 1:3
Руфін (374–406 рр. н. е.)
Іоанн Златоуст (392–407 рр. н. е.)
Северіан (після 408 р. н. е.)
Нікета з Ремезіана (366–бл. 415 р. н. е.)
Єронім (373–420 рр. н. е.)
Августин Гіппонський (388–28 серпня 430 р. н. е.)
Гесихій Єрусалимський (помер до 450 р. н. е.) посилається на 2 Солунян 2:3
Кирило Олександрійський (444 р. н. е.)
«Speculum» (V століття)
«Quodvultdeus» (бл. 453 р. н. е.)
Теодорет Кірійський (єпископ та історик) (423–458 рр. н. е.)
«Варімадум» (445/480 р. н. е.) посилається на 2 Солунян 1:3; 2:8
Серед єретиків та фальшивих книг
Єретик Маркіон посилається на 2-е Послання до Солунян, за словами Тертуліана
«Апостольські конституції» (дата невідома, близько 380 р. н. е.) посилаються на 2 Солунян 2:8
Єретик Пелагій (416–418 рр. н. е.)
Донатист Тиконій (після 390 р. н. е.) посилається на 2 Солунян 2:3,8
Пелагіанський єретик Теодор Мопсуестійський (392–423/429 рр. н. е.) посилається на 2-е Послання до Солунян 2:3
3. Найдавніші рукописи 2-го Послання до Солунян, що збереглися до нас, містять незначні рукописні відмінності, але жодних теологічно значущих помилок.
с. 30 1 Сол. 4:12–13, 16–17; 5:3, 8–10, 12–18, 25–28; 2 Сол. 1:1–2; 2:1, 9–11 (початок III століття)
p92 Еф. 1:11-13, 19-21; 2 Сол. 1:4-5, 11-12 (бл. 300 р. н. е.) У виданні «Повний текст найдавніших рукописів Нового Завіту» на стор. 614 міститься фотографія частини p92.
«Александрінус» [A], бл. 450 р. н. е.
Ватиканський [B] 325–350 рр. н. е.
Старосирійський (бл. 400 р. н. е.)
Синайський [Si] 340–350 рр. н. е.
«Кларомонтанус» [D] V–VI століття
Бохайрський коптський [Boh] III–IV століття
Сахідський коптський [Sah] III–IV століття
I Вашингтон, округ Колумбія, V століття
Готичний 493–555 рр. н. е.
Італіка [Ital] IV–XIII століття
Латинська Вульгата [Vg] IV та V століття
Сирійська Пешитта [Syr P] 400–450 рр. н. е.
Вірменська [Arm] з 5 століття
Грузинська [Geo] з 5 століття
Ефіопська [Eth] з бл. 500 р. н. е.
Сирійська версія Харклея [Syr H] 616 р. н. е.
Див. www.BibleQuery.org/2 Thessalonians Manuscripts.html, щоб дізнатися більше про ранні рукописи 2-го Послання до Солунян.