< Запитання щодо Біблії з 2 Тимофія

Питання: Чому, на вашу думку, у 2 Тим. 1:1; 1 Кор. 1:1; 2 Кор. 1:1; Еф. 1:1 та Кол. 1:1 Павло наголошував, що він став апостолом за волею Божою?

Відповідь: Павло не вибирав і не просував себе на посаду апостола. Ніхто інший його також не призначав і не обирав. Лише Бог призначив Павла апостолом.

Питання: У 2 Тим. 1:4 Павло не просто відчував альтруїстичну любов до Тимофія; Павло насолоджувався його товариством і прагнув знову його побачити. Як ми можемо плекати таку саму любов до наших християнських братів і сестер?

Відповідь: Ми повинні молитися за них і разом з ними. Ми повинні розділяти їхні (і наші) радості та печалі. Ми повинні пригальмувати темп і свідомо вирішити проводити час із ними. Ісус сказав, що по нашій любові впізнають, що ми християни, тож частиною нашого свідчення є любов, яку ми маємо до інших людей і один до одного. Дж. Г. Джоветт писав: «Серця, позбавлені сліз, ніколи не зможуть бути провісниками Страстей. Коли наше співчуття втрачає свою гостроту, ми більше не можемо бути слугами Страстей».

(Коментар до Біблії для віруючих, с. 2109)

Питання: У 2 Тим. 1:5, з точки зору Лоїди, віра в Бога не гарантує, що її матиме ваша дитина, а тим більше — ваш онук чи онучка. Як благочестиві батьки впливають на своїх дітей, щоб ті йшли за Богом?

Відповідь: Є принаймні три аспекти.

Як ви живете: що бачать ваші діти, дивлячись на вас? З одного боку, чи бачать вони пияцтво, наркотики, нецензурну лексику, аморальність, брехню, піратство та крадіжки тощо? З іншого боку, чи бачать вони людину, яка радіє в Бозі й прагне жити так, щоб догоджати Йому? У 2 Тимофія 1:5 слово «щирий» означає «нелицемірний» або, буквально, «той, хто не носить маску».

Що ви навчаєте: Ми маємо виховувати своїх дітей словами, а не лише своїм життям. Чи навчаєте ви їх самостійно збагачуватися через читання Біблії та молитву? Чи навчаєте ви їх піклуватися про інших і ділитися Євангелієм з іншими?

Їхнє оточення: Чи живете ви, наскільки це можливо, у місці, яке є сприятливим середовищем для ваших дітей? Чи маєте ви гарне християнське спілкування, до якого належите ви та ваші діти?

Питання: Чому в 2 Тим. 1:5 Павло не згадав про віру батька Тимофія, як про віру його матері?

Відповідь: У Діях 16:1 сказано, що мати Тимофія була єврейкою і віруючою, а його батько — греком. До речі, Лоїда, ймовірно, була єврейкою, коли виховувала матір Тимофія, Євницю, а не християнкою.

Питання: У 2 Тим. 1:6 сказано, що якщо Бог дає нам один або кілька духовних дарів, то чому нам потрібно «розпалювати» наш дар?

Відповідь: Що відбувається, коли Бог дарує нам духовний дар? Можливо, нічого, бо ми недбалі й не використовуємо його. Тимофію було наказано бути старанним, використовувати та зміцнювати дар (дари), які Бог йому дав. Ми маємо виконувати всі аспекти служіння, але, як і Тимофій, ми можемо мати особливий аспект, яким Бог нас наділив, і ми маємо відповідальність розвивати його.

Питання: Чи означає «самоконтроль» («здоровий розум» у деяких перекладах) у 2 Тим. 1:7, що справжній християнин ніколи не може мати нездорового розуму, включаючи психічні захворювання?

Відповідь: Зовсім ні. Дехто так стверджував, але це наказ берегти здорове вчення у нашому розумі, а не твердження, що християнин є більш захищеним від психічних захворювань, ніж від фізичних. Ми часто не розуміємо, чому Бог допускає те, що допускає, але знаємо, що Бог може провести нас крізь бурю, навіть коли Він не обводить нас навколо неї.

Питання: У 2 Тим. 1:9 сказано, що Бог спас нас лише за Своїм власним задумом і благодаттю ще до початку часів, то чому ж ми маємо намагатися переконувати людей, як сказано в 1 Кор. 9:20–23? Або вони призначені для спасіння, або ні.

Відповідь: В Ефесян 2:8 сказано, що вони спасенні благодаттю через віру. Бог справді спас обраних ще до початку часів, але не таким чином, щоб це зменшувало нашу відповідальність чи наш вибір. Не плутайте цілі із засобами. Наше проповідування та переконання, а також їхня реакція, є частиною засобів для їхнього спасіння.

Питання: У 2 Тим. 1:10 сказано, що Христос знищив смерть, то чому ж віруючі все ще вмирають?

Відповідь: У відповіді є два аспекти.

1. Ісус знищив вічну смерть для віруючих.

2. Хоча Ісус офіційно переміг смерть на хресті, Він прийде і остаточно знищить фізичну смерть після Свого Другого приходу.

Питання: Що в 2 Тим. 1:13 мається на увазі під «здоровим вченням»?

Відповідь: Це означає не лише вчення, вільне від єресі; деякі хибні вчення не є єресями, що ведуть до загибелі душі, але все одно є хибними та відволікають увагу. Іноді люди настільки заглиблюються у спекуляції, що втрачають зосередженість на Христі.

Питання: У 2 Тим. 1:13 сказано, що ми маємо триматися «зразка здорового вчення»; чому ж тоді у 2 Тим. 3:5 Павло докоряє тим, хто «має вигляд благочестя, але заперечує його силу»?

Відповідь: Ми маємо не лише дотримуватися форми благочестя, а й вірити в його силу. Ми повинні проявляти благочестя як зовні, так і внутрішньо, як навчав Ісус у Матвія 23:15-26.

Питання: У 2 Тим. 1:14, хто є тим, хто охороняє, і чому Тимофію доручено цю відповідальність/наказ?

Відповідь: З одного боку, Святий Дух охороняє скарб у нас, згідно з Ефесянам 1:14. З іншого боку, Павло сказав Тимофію, що на ньому лежить завдання: не лише берегти істину віри для себе, а й берегти її для інших віруючих. Святий Дух може використовувати інших віруючих як засіб для охорони віри.

Питання: Чому в 2 Тим. 1:16-18 християни, навіть такі, як Павло, все ще потребують підбадьорення від інших святих?

Відповідь: Ми створені для того, щоб бути разом, в одному тілі, як один храм Божий. Нам потрібно підбадьорювати одне одного принаймні трьома способами.

1) Ми потрібні один одному для підбадьорення, втіхи, виправлення, а іноді й докору (1 Сол. 5:11-12, 14; 2 Сол. 2:15-17).

2) Окрім духовної допомоги, ми повинні допомагати один одному й матеріально та фінансово.

3) Нарешті, ми можемо підбадьорювати інших віруючих просто своєю присутністю та тим, що проводимо з ними час.

А як щодо інших віруючих, які перебувають у ізоляції через відстань, стан здоров’я чи ув’язнення? Ми маємо пам’ятати про них у своїх молитвах, і Бог може заповнити наші прогалини.

У певному сенсі цей лист був підбадьорливим для Тимофія. Він показав, що Павло, хоч і перебував у кайданах у в’язниці, все ще думав про Тимофія. Ось вам ув’язнений у кайданах, якому незабаром мають стратити, який наставляє Тимофія, що йому не треба нічого боятися. І ось вам безгрошовий злочинець, який каже Тимофію, що йому не слід ні за що соромитися. Одна справа, коли це кажу я вам; але зовсім інша — коли це каже вам Павло, ув’язнений.

Питання: Як, згідно з 2 Тим. 1:16–18, ми повинні підбадьорювати інших християн?

Відповідь: Окрім того, що було сказано в попередній відповіді, ми повинні виявляти свою любов, роблячи для них добрі справи, наприклад, в’яжучи для них шарф, випікаючи печиво чи готуючи їжу, запрошуючи їх до себе тощо.

Іноді трапляються речі, які вам здаються дрібницями, але для когось іншого вони набагато важливіші, складніші чи клопітніші. Звертайте увагу на такі речі, щоб мати змогу допомогти.

Нарешті, є речі, які є важливими як для вас, так і для них; будьте готові приносити заради них жертви. Вважайте інших важливішими за себе, як сказано у Посланні до філіп’ян 2:3.

Питання: У 2 Тим. 2:1 сказано, що благодать — це незаслужена милість, дана Богом. Як же ми можемо чимось сприяти тому, щоб бути сильними в благодаті?

Відповідь: Божа благодать має багато аспектів. Божа благодать була обіцяна ще до початку часів (Тит 1:2), а також спасіння через Ісуса (Римлянам3:24 ). Благодать також підтримує нас щодня.

Питання: Чому в 2 Тим. 2:7 Павло не пояснив Тимофію свою думку якомога чіткіше?

Відповідь: Чому грецький філософ Сократ ставив запитання? Ймовірно, Павло робив це з тих самих причин. Павло висловлювався чітко, але наводив ці приклади в загальних рисах, щоб Тимофій міг над ними замислитися. Іноді, коли ми навчаємо інших, хорошим методом є використання загальних прикладів і запитань, а також надання учням можливості самостійно дійти до конкретних відповідей. Звісно, Тимофій міг написати Павлу або зустрітися з ним пізніше, щоб запитати про все, чого він не зміг до кінця зрозуміти.

Так само й Бог часто використовує загальні ілюстрації, щоб навчати нас. Він також не залишає нас у невідомості, адже Бог дав нам Святого Духа та один одного, щоб вести нас.

Питання: Чому в 2 Тим. 2:8 Павло каже Тимофію пам’ятати про Ісуса, воскреслого з мертвих, [нібито] так, ніби це була якась додаткова думка, яку легко забути?

Відповідь: Це не була випадкова думка. У 2 Тим. 2:8 Павло закликає пам’ятати про це, щоб підкреслити, що це є однією з найважливіших і основних частин Євангелія, як Павло писав у 1 Кор. 15:1-8. Лише за один розділ до цього, у 2 Тим. 1:10, Павло каже, що Христос Ісус «знищив смерть».

Хтось міг би помилково подумати, що Павлу взагалі не потрібно було про це згадувати, оскільки він писав до свого надійного співпрацівника Тимофія. Але оскільки Павло все ж нагадав навіть Тимофію про воскресіння, нам і досі потрібно нагадувати один одному.

Питання: Чому в 2 Тим. 2:10 Павло терпить заради обраних, а не заради всіх інших?

Відповідь: Павло проповідував і терпів гоніння, не роблячи винятків для нікого. Проте, хоча вся праця Павла прославляла Бога, він знав, що його зусилля будуть марними для тих, хто не обрав Господа (Йошуа 24:21-22) і не поєднав почуте Євангеліє з вірою (Євреїв 4:2).

Питання: Як би ви пояснили слова з 2 Тим. 2:11 про те, що треба померти, щоб жити?

Відповідь: Деякі багаті люди, які, здавалося б, мають усе, чого тільки можна бажати, вчиняють самогубство (швидко) або ж звертаються до наркотиків, що є повільним самогубством. Якщо все, заради чого ви живете, знаходиться всередині вас самих, ви виявляєте, що життя є порожньою, пустою оболонкою. Лише люблячи інших і піклуючись про щось більше, ніж ви самі, ви можете уникнути гнітючої відчуженості, коли все здається безглуздим, якщо у вас немає іншої мети. У 1 Тимофія 5:6 сказано, що той, хто живе заради насолоди, мертвий, навіть коли ще живе.

Питання: Чи вказує 2 Тим. 2:12 на те, що ми можемо втратити спасіння, зрікаючись Христа?

Відповідь: Справжні християни мають різні погляди на це. Багато ранніх християн, а також сучасні християни, такі як багато біблійних методистів, назарян, баптистів вільної волі, більшість харизматів та лютеран, сказали б «так». Інші баптисти, представники Біблійної церкви та реформати, як правило, сказали б «ні». Див. обговорення в Посланні до Євреїв 6:4-12 для отримання додаткової інформації.

Питання: У 2 Тим. 2:10, Кол. 3:12; Тит. 1:1 — у якому сенсі ми робимо щось для обраних?

Відповідь: Обрані — це не лише ті, хто вже навернувся до Христа. Обрані — це також ті, хто ще прийде до Христа, але ще цього не зробив. Ми не знаємо, хто саме є обраними. Щодо деяких ми можемо мати загальне уявлення, але інші, як-от Савл з Тарсу, стають для нас цілковитою несподіванкою. Ми любимо, піклуємося та без розбору ділимося Євангелієм з усіма, молячись за їхнє спасіння, тобто за те, щоб вони стали обраними.

Питання: У 2 Тим. 2:14 сказано, що нам слід уникати суперечок щодо слів. Чи означає це, що ми ніколи не повинні сперечатися з тими, хто не погоджується з нами?

Відповідь: Ні. По-перше, у 2 Тимофія2:14 йдеться про «суперечки», а не про дебати, дискусії, виправлення чи докори. По-друге, там йдеться про суперечки «щодо слів», а не про більш суттєві питання.

Питання: У 2 Тим. 2:15 сказано, що кожен повинен бути учнем, щоб бути визнаним Богом?

Відповідь: Так. Кожен християнин повинен вивчати Писання, як це випливає з Діянь2:42 , Псалмів 119 та 2 Тимофія 3:15-16. Лише деякі мають дар навчання і повинні бути вчителями (1 Коринтян 12:29; Якова 3:1). Найточніший переклад — «будь ревним», «поспішай», «роби все, що в твоїх силах» або «докладай усіх зусиль», а не лише «вивчай», згідно з «Біблійним коментарем експозитора» (The Expositor’s Bible Commentary), т. 11, с. 402.

Питання: Як, згідно з 2 Тим. 2:17, поширюється неправильне вчення?

Відповідь: Грецьке слово «gangraina» тут може означати гангрену (NIV, NRSV) або рак/виразку (NKJV, KJV, Wuest). Згідно з «Believer’s Bible Commentary», с. 2117, мається на увазі будь-яке з цих двох. У будь-якому разі, це стосується хвороби, яка, якщо її не лікувати негайно й рішуче, заразить і охопить усе тіло. Уявіть, що лікар каже вам, що вам просто потрібно вести здоровий спосіб життя та розкрити цілющу силу, яка вже є у вашому тілі, коли у вас гангрена. Ні, лікар повинен негайно вжити заходів, щоб врятувати вам життя. Так само, коли окрему людину чи групу збиває з правильного шляху фальшиве вчення, ми повинні негайно попередити та дорікнути, щоб проблема не стала ще серйознішою.

Хоча Павло ще був живий, відступників і фальшивих вчителів, таких як Гіменей (1 Тимофія 1:20; 2 Тимофія 2:17), Олександр (1 Тимофія 1:20) та Філет (2 Тимофія 2:17), потрібно було негайно викрити та публічно покарати. Ми не маємо авторитету апостола Павла, тому нам потрібно бути ще стараннішими у протистоянні лжевчителям.

Питання: Як, згідно з 2 Тим. 2:20–21, ми можемо вибрати, яким посудом ми є, оскільки в Рим. 9:21–23 сказано, що саме Бог створив одні посудини для честі, а інші — для нечесті?

Відповідь: Бог сформував нас, як глину, але взаємодія між Богом і нами виходить за межі простого стосунку між гончарем і глиною. На відміну від неживої глини, ми маємо певну здатність або зробитися твердими (Вихід8:15 , Євреїв3:15 ), або залишатися м’якими. Принаймні певною мірою всі люди можуть обирати: ігнорувати чи усвідомлювати свою гріховність, свою потребу в Бозі та волати про допомогу.

Питання: У 2 Тим. 2:21, до чого відноситься вираз «те, що непридатне»?

Відповідь: З граматичної точки зору «те, що непридатне» тут може означати посудини з дерева та глини, або фальшиве вчення, або злих людей, або все перераховане вище. Однак не має сенсу, щоб це означало лише дерево та глину, оскільки Павло не каже, що ми повинні буквально уникати цих матеріалів. Натомість це означає уникати фальшивого вчення та злих людей, яких символізують дерево та глина, бо ми не хочемо стати такими ж.

Питання: У 2 Тим. 2:22, оскільки Бог уже визнав нас праведними, а ми любимо Бога і маємо віру в Нього, як ми маємо прагнути праведності, віри, любові та миру?

Відповідь: У 2 Тимофія 2:22 сказано: «Прагни праведності, віри, любові та миру разом із тими, хто з чистого серця кличе до Господа». Коли ми прийшли до Христа, наша боротьба за те, щоб догодити Богу та бути подібними до Христа, не закінчилася; навпаки, вона лише почалася.

Питання: Як, згідно з 2 Тим. 2:14, 22–24, протистояти єресям, не вступаючи в суперечки?

Відповідь: Ми маємо протистояти помилці, а не ненавидіти людину. Ми маємо рішуче захищати віру, але водночас переконувати людей, що ви любите їх, а не ненавидите. Ви бажаєте, щоб з вашими людськими супротивниками сталося найкраще, що тільки може статися. Ви хочете, щоб вони побачили істину, віддали своє життя Христу, і щоб ви могли бути з ними на небі навіки.

Питання: Як, згідно з 2 Тим. 2:24–25, слід реагувати на дурні запитання?

Відповідь: Перш за все, усвідомте, що те, що вам може здатися дурним, для людини, яка це запитала, може бути серйозним питанням. Але іноді люди ставлять питання, не маючи серйозних намірів, або просто намагаються заманити вас у пастку. Якщо ви сумніваєтеся, поважайте людину, припускайте перший варіант і задовольняйте її потребу в відповіді. Щодо другої категорії, усвідомте, що вони, можливо, просто хочуть змарнувати ваш час, і ви не зможете сказати їм нічого корисного, що вони почують. Вони почують лише те, якщо ви припуститеся помилки. Однак інші люди можуть почути вашу відповідь, тому відповідайте мудро, незалежно від того, чи є той, хто запитує, щирим, чи ні.

Питання: У 2 Тим. 2:25 та Дії 5:31, чи покаяння дається Богом, чи це те, що нам наказано робити, як показують Дії 17:30 та Марк 1:15?

Відповідь: І те, і інше. Бог дає нам можливість покаятися, але Бог насправді не кається за нас. Покаяння — це дар від Бога, але ми маємо прийняти цей дар.

Питання: У 2 Тим. 2:15, 20–21, 24–26, чим відрізняються робітник, посудина та слуга?

В: Робітник, про якого йдеться у 2 Тим. 2:15, повинен прагнути досягати досконалості у своїй роботі.

Говорячи про посудину у 2 Тимофія 2:20, Павло зосереджується на її складі, призначенні та долі. У Ісаї 52:11 нам наказано бути чистими посудинами.

Слуга, про якого йдеться у 2 Тимофія 2:24-26, — це не просто скромний, неосвічений раб, а слуга, якому довірено відповідальність з’ясувати, як виконати волю свого господаря. Слуга повинен прагнути добре служити.

Питання: У 2 Тим. 3:1-8, замість того, щоб просто повідомити нам, що Він знає про майбутні страшні часи, чому Бог не вжив заходів, щоб запобігти цьому?

Відповідь: Важливою частиною здорової теології є розуміння двох слів: «Бог дозволяє». Усе діє на благо Божого задуму (Ефесян 1:11, Приповісті 16:4), але, як показують Матвія 23:37-39, Ефесян 4:30 та Євреїв 3:10, Бог допускає те, що розбиває Йому серце, розгніває Його та засмучує Його Святого Духа (Ісая 63:10). Біблія ніде не стверджує, що цей світ є найкращим із можливих, але багато хто вірить, що це найкращий із можливих процесів, за допомогою якого Бог творить найкращий із можливих світів — у Небі.

Питання: Як, згідно з 2 Тим. 3:2, деякі люди сьогодні є самолюбцями?

Відповідь: Коли ти вважаєш, що найважливіше у всесвіті — це ти сам, тоді твій всесвіт справді здається дуже малим. Усе втрачає сенс, якщо поза межами твого крихітного, швидкоплинного життя немає жодної мети. Люди можуть поступово ставати дедалі більш егоїстичними, коли вважають інших неважливими і прагнуть лише власного просування. Іноді вони втрачають терпіння, коли інші їх затримують, бо вважають, що інші люди не мають значення — важливі лише вони самі. Але якщо ти не живеш заради когось чи чогось, то ти живеш даремно.

Можливо, протиотрутою для віруючих від цього є усвідомлення того, наскільки довге, а водночас наскільки коротке твоє життя на землі. Твій час на землі — це менше, ніж пилинка, порівняно з тим часом, який ти проведеш у небі з Богом, ангелами та іншими віруючими. Маючи це на увазі, турбуйся про вічні речі, які є важливими, а не про дрібниці, що гинуть.

Питання: У 2 Тим. 3:2 сказано, що людям не годиться бути «самолюбними», то чому ж у Мт. 22:39 нам наказано любити ближнього, як самого себе?

Відповідь: У 2 Тимофія 3:2 йдеться про людей, які люблять себе більше, ніж інших, зокрема про тих, хто любить лише себе, а не інших. Усі ми маємо відрізнятися тим, що любимо Бога більше, ніж себе. Ми також повинні любити свого ближнього, як самого себе, і вважати інших важливішими за себе, як сказано у Філіп’ян 2:3. Додаткові відповіді див. у книзі «Коли запитують критики» (When Critics Ask), с. 355–356, та в «Енциклопедії біблійних труднощів» (Encyclopedia of Bible Difficulties), с. 335–337.

Питання: Чому, згідно з 2 Тим. 3:2, люди люблять гроші, і як це пов’язано з оманливістю багатства, про яку йдеться в Мт. 13:22?

Відповідь: Люди люблять гроші через жадібність, через страх і невпевненість або через статус і престиж. Усі знають, що гроші можна використовувати як на зло, так і на добро, але багато хто забуває, що Ісус також сказав, що саме багатство є «оманливим». Нам надто легко виправдовувати те, що ми збираємо чи накопичуємо гроші з благородною метою, наприклад, щоб після смерті пожертвувати їх на благодійність, хоча насправді робимо це насамперед для себе.

Робін Гуд грабував багатих, щоб роздавати бідним. Але я впевнений, що Робін Гуд і його «бідняки» також отримували для себе значну частку. Крім того, хоча допомагати бідним — це добре, Бог не хоче, щоб люди грішили проти Нього та інших людей, грабуючи їх. Краще не допомагати бідним, ніж красти чи грабувати, щоб допомогти бідним.

Питання: Хто такі Яннес і Ямбрес у 2 Тим. 3:8, і як їхні імена потрапили до Нового Завіту?

Відповідь: Це грецькі форми імен двох єгипетських чарівників, які протистояли Мойсею в Вихід 7:11–12, 22; 8:7, 18–19. Їхні імена не згадуються в Старому Завіті, але збереглися в єврейській традиції та у працях історика Плінія.

У «Анкор-біблійному словнику» (том 3, с. 638) зазначено: «Ці два брати-чаклуни часто з’являються в єврейських, християнських та язичницьких джерелах, що збереглися арабською, арамейською, грецькою, івритом, латиною, староанглійською та середньоанглійською мовами, а також сирійською. В івритській та арамейській літературі їхні імена подаються як y(2)hny// та mmr/, а також у більш еллінізованому вигляді з кінцевим «самеком»: ynys та ym(b)rys».

Ось кілька прикладів:

«Менахот» 85а: «Йохане та Мамбрес»

Задокітський твір у Кумрані7:19 «Йохане та його брат»

Таргум Йонатана до Виходу 7:11.

У Кумрані 6Q15 (Дамаський документ) 5 17b-19, I століття до н. е. (Йохана/Йхн та його брат). Судячи з усього, тут їх зображено як ізраїльських ворогів Мойсея та Аарона, а не єгиптян.

«Ялкут Реу».

Неєврейський історик Пліній (77 р. н. е.) згадує Мойсея, Яннеса та «Лотапеса» як чарівників серед євреїв через тисячі років після Зороастра.

Неоплатоніст Нуменій з Апамеї (II століття н. е.) зазначає, що Яннес і Ямбрес були здатні зняти навіть найстрашніші кари, які Мойсей наслав на Єгипет. (з «Praeparatio Evangelica» Євсевія 9:8). Про це ж згадує й Оріген, посилаючись на Нуменія з Апамеї.

Існувала книга під назвою «Яннес і Ямбрес» (ймовірно, написана євреєм), на яку посилається Оріген у своєму «Коментарі до Євангелія від Матвія».

До Нікейського собору християнськими авторами, які згадували Яннеса та Ямбреса, були Оріген та Кипріан Карфагенський. Існують також додаткові християнські згадки після Нікейського собору.

Питання: У 2 Тим. 3:12 сказано: «Якщо хтось не зазнав переслідувань, чи означає це, що він чи вона не є християнином?»

Відповідь: І ні, і так. Хоча благочестиві люди, такі як Павло, зазнавали суворих переслідувань з боку інших людей, інші благочестиві люди, такі як Йов, майже не зазнавали переслідувань або взагалі не зазнавали їх. Однак усі благочестиві люди повинні витримувати неминучі переслідування з боку демонів. Ці переслідування, у вигляді погроз, дій та спокус, часто надходять також через інших людей.

Питання: У 2 Тим. 3:16 мається на увазі все Писання чи лише те, що дане Богом?

Відповідь: Згідно з правилами грецької граматики, коли немає першого головного дієслова, фраза звучить так: «Усе Писання натхненне Богом». Неправильно перекладати це як «усе Писання, яке натхненне Богом». Згідно з книгою «Біблійні труднощі та уявні суперечності» (с. 13), Мартін Лютер переклав це неправильно, хоча й вірив, що все Писання натхненне Богом.

Поняття «Писання», яке не було дане Богом, було невідомим як для Старого, так і для Нового Завіту, а також для свідків ранньої церкви. Перше відоме уявлення про те, що представники іншої релігії вірили в «істинне» Писання, яке не було дане Богом, або навіть було дане Богом, але згодом «скасоване», зустрічається не в християнстві, а в ісламі за часів Мухаммеда.

Питання: Чи має Павло на увазі в 2 Тим. 3:16 лише Старий Завіт?

Відповідь: Ні. Коли Павло говорив «усе Писання», це стосувалося всього, що він вважав Писанням. У книзі «Біблійні труднощі та уявні суперечності» (с. 12–13) згадується, що Павло в 1 Тимофія5:18 , цитував як Писання уривки з Євангелій (Матвія10:10 та Луки 10:7).

Питання: Чи справді, як сказано у 2 Тим. 3:16–17, Біблія містить усе необхідне для християнського вчення?

В: Так. Ось незвичайне твердження з несподіваного джерела. У журналі «Сторожова вежа» Свідків Єгови «8/15/1981 » (с. 28–29) сказано: «Вони стверджують, що достатньо читати виключно Біблію — самостійно або в невеликих групах вдома. Але, як не дивно, завдяки такому «читанню Біблії» вони повернулися саме до тих відступницьких доктрин, які 100 років тому проповідували коментарі християнського духовенства…» — справді дивно, що читачі Біблії повернулися до цих доктрин!

У книзі «Відповіді Свідків Єгови: вірш за віршем» (с. 98–100) зазначається, що Товариство «Сторожова вежа» визнає: Свідки Єгови, які читають Біблію самостійно, перестають вірити в вчення «Сторожової вежі» і повертаються до вчень християнських церков. То чиї ж доктрини справді ґрунтуються на Біблії?

Питання: Чи можуть люди стати досконалими, як сказано у 2 Тим. 3:17?

Відповідь: У цьому житті — ні, але в Небесах усі віруючі стануть досконалими. Див. також обговорення Филип’ян 3:15.

Питання: Як у 2 Тим. 4:7 Павло вів добру боротьбу, і як ми повинні це робити сьогодні?

Відповідь: Забувши про зло, яке Павло вчинив у минулому, залишаючись близьким до Христа та енергійно використовуючи дари, які дав йому Бог, Павло працював щосили, щоб поширювати Євангеліє, навчати інших, захищати та розбудовувати Церкву, а також прославляти Бога. Але Павло прагнув робити дедалі більше. З огляду на свої настанови Тимофію про те, що воїн «не вплутується у цивільні справи» (2 Тимофія 2:4), Павло радив Тимофію менше займатися тим, що не стосувалося Божого Царства.

Питання: Чи робив Павло те, про що йдеться у 2 Тим. 4:8, лише заради того, щоб отримати небесну корону?

Відповідь: Ні, насамперед його спонукала «любов до Бога» (2 Кор.5:14 ). Однак Павло також палко прагнув своєї небесної корони (2 Тим. 4:8). Корона Павла була не просто золотим тягарем, а радістю та спілкуванням із людьми, яким Павло проповідував Євангеліє, як зазначено у Филип’ян 4:1.

Питання: Як у 2 Тим. 4:10 Демас міг зрадити Павла, якщо Павло добре відгукувався про Демаса у Фм. 24?

Відповідь: 2 Тимофія та Тит були останніми посланнями (листами), які написав Павло. Павло добре відгукувався про Демаса раніше у Посланні до Філемона 24, і Павло був разом із Демасом у Посланні до Колосян4:14 . Однак Демас відвернувся й покинув Павла, бо любив цей світ. Навіть сьогодні дехто може служити Христу, а згодом відвернутися, бо любить цей світ.

Питання: Чому в 2 Тим. 4:10 Демас та інші служать Богу деякий час, але потім відходять, бо люблять цей світ?

Відповідь: Там не сказано, що Демас явно відвернувся від Бога. Хоча він міг би це зробити, цілком можливо, що Демас все ще хотів любити і Бога, і світ. Але коли ти любиш і світ, це може набувати дедалі більшого значення, аж поки людина зрештою не відвернеться від Бога та Його волі.

Питання: Що цікавого у 2 Тим. 4:10 та Тит. 3:12 щодо того, що Тит вирушає до Далмації?

В: У Тита 3:12 Павло попросив Тита зустріти його там, у Нікополісі. Оскільки Павло сказав «там», це вказує на те, що Павло ще не прибув до Нікополіса, згідно з «Біблійним коментарем експозитора» (The Expositor’s Bible Commentary), т. 11, с. 448. У «New International Bible Commentary» (с. 1491) зазначається, що Нікополіс був стратегічним містом для просування « » у Далмацію. У 2 Тимофія4:10 Павло каже, що Тит вирушив у Далмацію. Це свідчить про те, що Павло написав Послання до Тита раніше, ніж 2 Тимофія.

Питання: Чому в 2 Тим. 4:11 Марк був корисним для Павла, якщо Павло не хотів брати Марка з собою, як зазначено в Діях 15:37–40?

Відповідь: Раніше Марк покинув Павла посеред його місіонерської подорожі. Коли Варнава хотів дати йому ще один шанс, Павло відмовився, тож вони розійшлися. Історія церкви свідчить, що Варнава та Марк були дуже корисними Богу для євангелізації Єгипту. Павло припустився помилки в судженнях, не взявши Марка з собою, але Бог настільки дивовижний, що Він може навіть використовувати наші помилки для Своєї слави як частину Свого плану.

Пізніше Павло усвідомив, що Марк є цінним, і, щоб підкреслити цей факт, не акцентуючи увагу на попередній поведінці Марка, попросив саме Марка.

Питання: Чому в 2 Тим. 4:13 Павло зберігав особисте майно, таке як сувої та плащ? Адже в Дії 4:32–35 учні мали все спільне.

Відповідь: Дії 4:32–35 — це приклад, а не наказ, того, як перші учні мали все спільне. 2 Тимофія4:13 показує, що особисте майно також є прийнятним. Однак історія Ананії та Сапфіри в Діяннях 5:1–11 показує: що б ви не вирішили віддати Богові, будьте чесними щодо того, що ви віддаєте. Більше про володіння майном див. у «Новому словнику християнської етики та пасторської теології», с. 697–699.

Питання: Чому в 2 Тим. 4:13 Павло просить про особисту послугу в Божому слові?

Відповідь: Святе Письмо вчить нас не лише прямими настановами, а й власним прикладом. Цей вірш допомагає зрозуміти, як Павло ставився до людей, і що володіння особистим майном є цілком прийнятним.

Питання: Чи є Олександр, згаданий у 2 Тим. 4:14, тим самим Олександром, про якого йдеться в 1 Тим.1:20 ?

Відповідь: В обох випадках Павло звертається до Тимофія, і ніщо не заважає вважати, що це той самий Олександр. З іншого боку, Олександр був досить поширеним грецьким ім’ям.

Питання: Чи проклинає Павло Олександра у 2 Тим. 4:14?

Відповідь: Павло ніколи не казав, що проклинає Олександра, але він нагадав своїм читачам, що християнам не потрібно шукати помсти, бо Бог відплатить людям згідно з їхніми вчинками.

Питання: Як у 2 Тим. 4:17 Господь підтримував Павла і зміцнював його, і як ми це розуміємо?

Відповідь: Павло читав Писання і знав істину, але тут він говорить не про це. Павло сказав, що Христос жив у ньому, а Святий Дух діяв через нього. Нам, як і Павлу, потрібно залишатися в Бозі та тісно ходити з Ним.

Питання: Як ми можемо знати, що саме Павло написав 2 Тим?

Відповідь: У 2 Тимофія стверджується, що її автором був Павло, якого часто називають просто «апостолом», і рання церква ніколи не мала підстав ставити це під сумнів.

Іриней Ліонський (182–188 рр. н. е.) у своїх посланнях цитує 2 Тимофія 4:10, 11 як слова Павла. Іриней, «Проти єресей», книга 3, 14.1, с. 438

Мураторіанський канон (190–217 рр. н. е.), розд. 3, с. 603, згадує, що Павло у своїх посланнях писав до семи церков: до коринтян (2 листи), ефесян, філіп’ян, колосян, галатів, солунян (2 листи) та римлян. Він також написав Послання до Філемона, до Тита та два листи до Тимофія.

Климент Олександрійський (202 р. н. е.) цитує 1 Тимофія 6:20, 21 стосовно Тимофія. Потім він каже: «Переконані цими словами, єретики відкидають Послання до Тимофія». «Стромати», книга 2, розділ 11, с. 359

Тертуліан (207/208 р. н. е.) (частково) запитує Маркіона, чому той відкидає як Святе Письмо два листи апостола до Тимофія та один до Тита. «П’ять книг проти Маркіона», книга 5, розд. 21, с. 473.

Оріген (225–253/254 рр. н. е.) (побічно) цитує 2 Тимофія 3:6–7 як слова Павла. Оріген, «Проти Цельса», книга 6, розділ 24, стор. 584

Оріген (239–242 рр. н. е.) (частково) цитує частину 2 Тимофія 3:4 як написану апостолом. «Проповіді на книгу Єзекіїля», проповідь 3, розд. 5.2, с. 59

Оріген (233/234 р. н. е.) (1-е Послання до Тимофія передбачає існування 2-го Послання до Тимофія) цитує 1 Тим. 2:8 як слова Павла з 1-го Послання до Тимофія. «Молитва», розд. 9.1, с. 38

Кіпріан Карфагенський (бл. 246–258 рр. н. е.) «Про те саме Павло у Другому Посланні до Тимофія пише: „Тепер я приношуся в жертву, і час мого відходу наближається. Я добре боровся, я завершив свій біг, я зберіг віру. Тепер мені залишається вінець праведності, який Господь, праведний Суддя, дасть мені в той день; і не тільки мені, але й усім, хто любить Його явлення» [2 Тимофія 4:6–8]. Трактати Кипріана, трактат 12, третя частина, розд. 16, с. 539. Див. також трактат 12, третя частина, розд. 67, с. 551.

Кіпріан Карфагенський (бл. 246–258 рр. н. е.) «З огляду на це блаженний апостол Павло пише до Тимофія й застерігає його, що єпископ не повинен бути «сварливим, ні суперечливим, а лагідним і покірним» [2 Тимофія 2:24]. Листи Кіпріана, лист 73, розд. 10, с. 389

Кіпріан Карфагенський (бл. 246–258 рр. н. е.) (мається на увазі: якщо є Перший, то має бути й Другий) «Апостол у своєму Першому листі до Тимофія: „А якщо хто не дбає про своїх, а особливо про домашніх, той зрікається віри і гірший за невіруючого“». Трактати Кипріана, трактат 12, частина 3, розд. 75, с. 552

Олександр Олександрійський (313–326 рр. н. е.) цитує половину 2 Тимофія 3:4. Це знаходиться в кінці довгої ланцюгової цитати з трьох віршів, представленої словами «за словами блаженного Павла». Листи про аріанську єресь, Лист 1, розд. 13, с. 296

Після Нікейського собору Гегемоній (IV століття): «Як Павло також дає нам зрозуміти, коли пише такими словами у своєму другому Посланні до Тимофія: „Як Ямнес і Мамбрес протистояли Мойсею, так і ці протистояли істині: люди зі зіпсованим розумом, відкинуті щодо віри“» (Говорить православний Діодор). «Суперечка з Манесом», розд. 45, с. 221

Архелай (262–278 рр. н. е.) (частково) цитує 2 Тимофія 4:7–8 як слова «благословенного апостола» у праці «Суперечка з Манесом», розд. 35, с. 209. Він також посилається на 2 Тимофія 3:8, 9 у розд. 36, с. 210.

Після Нікейського собору Іоанн Златоуст (бл. 396 р. н. е.) у 1-й проповіді на 2 Тимофія зазначив, що це слова апостола Павла.

Однією незвичайною фразою у 2 Тимофія 2:8 є те, що Ісус є «нащадком Давида», буквально грецькою «від насіння Давида». Таке формулювання зустрічається ще лише в Посланні до Римлян 1:3 («нащадок Давида»). В інших місцях це формулювання не вживається, наприклад, в Об’явленні 5:5, де замість цього сказано: «Корінь Давида».

Питання: Як ми можемо знати, чи те, що ми маємо сьогодні у 2 Тим., є достовірним збереженням того, що було написано спочатку?

Відповідь: Є щонайменше три причини.

1. Бог обіцяв зберегти Своє Слово в Ісаї 55:10–11; Ісаї 59:21; Ісаї 40:6–8; 1 Петра 1:24–25 та Матвія 24:35.

2. Свідчення ранньої церкви. Писарі ранньої церкви аж до Першого Нікейського собору (325 р. н. е.) цитували 2-е Послання до Тимофія приблизно 47 разів, не враховуючи натяків. Вони цитували 34 % тексту 2-го Послання до Тимофія, рахуючи часткові вірші як окремі фрагменти. Це 28,0 із загальної кількості 83 віршів.

Ось 8 авторів до Нікейського собору, які посилалися на вірші з 2-го Послання до Тимофія.

Полікарп (100–155 рр. н. е.) цитує 2 Тимофія 2:12: «Він [Господь] обіцяв нам, що воскресить нас із мертвих, і що, якщо ми будемо жити гідно Його, «ми також будемо царювати разом із Ним», за умови лише, що ми віримо». Послання Полікарпа до філіппійців, розд. 5, с. 34

Іриней Ліонський (182–188 рр. н. е.) цитує 2 Тимофія 4:10, 11 як написане Павлом у посланнях. Іриней, «Проти єресей», книга 3, 14.1, с. 438

Мураторіанський канон (170–210 рр. н. е.), «ANF», т. 5, с. 603, згадує два листи Павла до Тимофія, а також інші 11 листів Павла.

Климент Олександрійський (193–202 рр. н. е.) зазначає, що «благословенний апостол» написав 2 Тимофія 2:14, 16, 17, і цитує ці вірші. «Стромати», книга 1, розділ 10, с. 311

Тертуліан (207/208 р. н. е.) запитує Маркіона, чому той відкидає як Святе Письмо два листи апостола до Тимофія та один до Тита. «П’ять книг проти Маркіона», книга 5, розділ 21, с. 473.

Іпполіт (222–235/236 рр. н. е.) натякає на 2 Тимофія 4:8а. «Трактат про Христа й Антихриста», розд. 31, с. 210

Оріген (бл. 240 р. н. е.) цитує Ісаї 11:2–3, а потім 2 Тимофія 1:7. «І ти сам можеш зібрати ці уривки зі Святого Письма». «Проповіді на Єремію», проповідь 8, розд. 5, с. 81

Кіпріан Карфагенський (бл. 246–258 рр. н. е.) цитує 2 Тимофія 2:4,5 як «до Тимофія». «Трактати Кіпріана», трактат 3, третя книга «Свідчення», розд. 11, с. 536

Кіпріан Карфагенський (бл. 246–258 рр. н. е.) згадує Павла, що звертається до Тимофія, і цитує 2 Тимофія2:24 , Лист 73.9, с. 389

Олександр Олександрійський (313–326 рр. н. е.) цитує половину 2 Тимофія 3:4. Це знаходиться в кінці довгої ланцюгової цитати з трьох віршів, представленої словами «за словами блаженного Павла». «Листи про аріанську єресь», Лист 1, розд. 13, с. 296

Олександр Олександрійський (313–326 рр. н. е.) згадує Гіменея та Філета, посилаючись на 2 Тимофія 2:17. Листи про аріанську єресь, Лист 2, розд. 5, с. 298

Понад 34 автори після Нікейського собору

«Церковна історія» Євсевія (323–326 рр. н. е.)

Афрахат Сирійський (337–345 рр. н. е.) переказує 2 Тимофія 2:11, 12 у праці «Вибрані докази», доказ 6, розд. 1, с. 363

Гегемоній (IV століття) цитує 2 Тимофія 4:7–8 як слова «благословенного апостола» у праці «Суперечка з Манесом», розд. 35, с. 209. Він також посилається на 2 Тимофія 3:8, 9 у розд. 36, с. 210.

Атанасій Олександрійський (367 р. н. е.) перелічує книги Нового Завіту у «Святковому листі» 39, с. 552

Іларій Пуатьєський (355–367/368 р. н. е.) цитує половину 2 Тимофія 2:17 як слова Апостола, одразу після того, як у тому ж розділі згадав благословенного апостола Павла. У праці «Про Трійцю», книга 8, розділ 1, с. 137

«Synopsis Scripturae Sacrae» (350–370 рр. н. е. або V століття) згадує два листи Павла до Тимофія як частину Нового Завіту. У ній наводиться цитата з 2 Тимофія 1:1–2а.

«Челтнемський канон» (бл. 360–370 рр. н. е.)

Ефрем Сирійський (373 р. н. е.)

Лаодикійський собор (у Фрігії) (343–381 рр. н. е.), канон 60, с. 159, перелічує книги Старого та Нового Завітів. Канон 59, с. 158, зазначає, що в церкві можна читати лише канонічні книги Старого та Нового Завітів.

Василій Каппадокійський (357–378/379 рр. н. е.) цитує 2 Тимофія 2:2 як слова Павла. Про Духа, розд. 13.29, с. 19

Амброзіастер (після 384 р. н. е.)

Кирило Єрусалимський (бл. 349–386 рр. н. е.)

Амвросій Міланський (370–390 рр. н. е.) цитує 2 Тимофія 4:7, 8 як твір Павла; «Обов’язки духовенства», книга 1, розд. 15.58, с. 11.

Григорій Назіанзен (330–391 рр. н. е.)

Пацій Барселонський (342–379/392 р. н. е.) цитує 2 Тимофія 1:4 як лист Павла до Тимофія. Лист 3, розд. 15.1, с. 55

Амфілохій (до 394 р. н. е.) «Іамбі» до Селевка

Іоанн Златоуст (396 р. н. е.) записав десять проповідей на 2 Тимофія, які збереглися до наших днів. У 1-й проповіді на 2 Тимофія він зазначив, що це слова апостола Павла.

Григорій Ніський (бл. 356–397 р. н. е.) цитує ¼ 2 Тимофія 3:16 як слова апостола у праці «Проти Евномія», книга 7, розд. 1, с. 192

Сирійська «Книга сходинок» (Liber Graduum) (350–400 рр. н. е.)

Сирійський каталог святої Катерини (бл. 400 р. н. е.)

Епіфаній Саламський (360–403 рр. н. е.)

Папа Іннокентій I Римський (бл. 405 р. н. е.)

Руфін (374–406 рр. н. е.)

Северіан (після 408 р. н. е.)

Єронім (373–420 рр. н. е.) цитує 2 Тимофія 4:7, 8 як слова апостола Павла.

Карфагенський собор (393–419 рр. н. е.)

Августин Гіппонський (388–430 рр. н. е.) стверджує, що Павло написав 1-е та 2-е Послання до Тимофія у праці «Про прощення гріхів та хрещення», розд. 48, с. 33

Іоанн Кассіан (419–430 рр. н. е.) цитує 1 Тимофія 4:14 та 2 Тимофія 1:6 як «До Тимофія» у праці «Третя бесіда абата Хаеремона», розд. 12, с. 429

Вінсент з Лерінського (бл. 434 р. н. е.)

Сократ (бл. 400–439 рр. н. е.) «Церковна історія»

Еухарій (бл. 424–455 рр. н. е.) «Інструкції»

Теодорет Кірійський (єпископ та історик) (423–458 рр. н. е.)

Кирило Олександрійський (444 р. н. е.)

Еуталій із Сульки (бл. 450 р. н. е.)

Проспер Аквітанський (425–465 рр. н. е.) називає 2 Тимофія 1:8 і далі «До Тимофія»

та й інші.

Серед єретиків та псевдоепіграфічних книг

Аріанський єретик Евномій (бл. 360–бл. 394 р. н. е.) згадує 2 Тимофія 2:25 як слова «блаженного Павла» («Апологетичний лист», розд. 19, с. 57)

Єретик Пелагій (416–418 рр. н. е.)

Пелагіанський єретик Теодор Мопсуестійський (392–423/429 рр. н. е.) цитує уривок із 2 Тимофія 2:19: «Господь знає, хто належить Йому». Коментар до книги Захарії, розд. 14, с. 393

3. Найдавніші рукописи 2-го Послання до Тимофія, що збереглися до нас, містять незначні рукописні відмінності, але жодних теологічно значущих помилок.

Синайський [Si] 340–350 рр. н. е.

2 Тимофія не збереглося у Ватиканіку [B]

«Александрійський» [A], бл. 450 р. н. е.

«Ефраемі Рескриптус» [C], V століття

«Кларомонтанус» [D], V–VI століття

I Вашингтон, округ Колумбія, V століття

Італік [Ital] IV–XIII століття

Бохайрський коптський [Boh] III–IV століття

Сахідський коптський [Sah] III–IV століття

Латинська Вульгата [Vg] IV та V століття

Вірменська [Arm] з 5 століття

Грузинська [Geo] з 5 століття

Ефіопська [Eth] з приблизно 500 р. н. е.

Сирійська Пешитта [Syr P] 400–450 рр. н. е.

Сирійська версія Харклеана [Syr H] 616 р. н. е.

Див. www.BibleQuery.org/2 Timothy Manuscripts.html, щоб дізнатися більше про ранні рукописи 2-го Послання до Тимофія.